Щоб завжди хотілось, моглось і творилось. Щоб добре жилось та в усьому щастилось. Щоб тільки любилось, сміялось, раділось. Щоб щастя родилось, росло, веселилось.Детальніше...
На перший погляд, той столик у кафе був втіленням банальності. Його стільниця була дешевою імітацією чорного мармуру, який мимоволі навіював думки про вічне. Коли відвідувачів не було, холодна поверхня віддзеркалювала немічно-жовтаве око світильника у дешевій імітації стишено-інтимної атмосфери. Він стояв у такому місці, що особливою популярністю не користувався, і споглядання світильника, який стабільно зображав місяць вповні, було його єдиним заняттям. Детальніше...
Відчуття гіркоти на губах казало про своє – сьогодні апельсинів було достатньо. Олеся була стрункою, рудою дівчиною 15 років, її шикарне волосся було для неї карою, тому вона планувала його відрізати. Більше за все полюбляла ласувати помаранчами, але сьогодні був перебір. Вона зібрала шкуринки й вкинула у смітник. Цього ранку до школи йти зовсім не хотілося, мабуть, тому, що був понеділок і вона залишилася вдома. Приблизно о 14.00, коли закінчилися уроки, Олесі подзвонила її віддана подруга Катька. Детальніше...
Бровко був одним із тих сотень, а то й тисяч Бровків, які по всій неньці-Україні сумлінно несуть вахту на сторожі суспільного майна. Проте, відрізнявся він від своїх чотирилапих побратимів вмінням відчувати по-собачому якимось містичним способом реалії вітчизняного політичного життя. Детальніше...
Людська доля З дитячої колиски починається життя, І, як здається, долю подарує Божий нам суддя! В суспільство ми йдемо, обдурені з дитинства, І віримо у те, що примхи долі - наші бідства. Коли не стане сил терпіть нещасть і болю, Згадаємо усі ми дружно слово «доля». Детальніше...
Ось і знову новий день. Він не дарує мені нового поліпшеного настрою, мені, як і вчора, хочеться лише сумувати та плакати, ковтаючи гірки капельки сліз. Ніби пройшло вже стільки часу, але чому мені й досі так погано, моя душа розривається від цього пекучого болю? Так хочеться, щоб завтра ніколи не наставало, хочу, щоб сьогодні все обірвалося й закінчилося. Та ні, мені потрібно жити, у мене є той маленький шматочок щастя, який постійно нагадує про тебе. Детальніше...
Із тихого шелесту кленового листя, із ніжного запаху чорнобривців у саду починається осіння мелодія. Дуже повільно, майже непомітно, берези, що ростуть біля моєї школи, починають свій перший осінній вальс. Милуючись цими багатогранними переливами, моя душа бренить від щастя. Адже лише восени увесь світ перетворюється на казку. Жовті, червоні, багряні листочки тріпоче вітер на деревах і вони гойдаються, гойдаються, гойдаються, нашіптуючи нам мелодійну ноту душевного тепла.Детальніше...
Присвячено 20-ій річниці незалежності України 24 серпня 1991 року відбулася терміново скликана позачергова сесія Верховної Ради УРСР, яка проголосила незалежність України. І вознеслася високо-високо над усіма містами, містечками та селами від Соломонового й до Червоної Зірки, від Грем’яча й до Сарича струнка, красива, світла, проте, поки що дещо таємнича постать. Детальніше...
Посмішка... Маленький сонячний промінчик на вустах, звичайнісінький рух мімічних м’язів, вираз обличчя, але який магічно-незвичайний, таємничий, іноді безпосередній, іноді загадковий..., але, без сумніву, надзвичайно важливий. Детальніше...