Доброго дня! Мене звати Саша, мені – 16 років, я проживаю в місті Полтаві, навчаюся в інтернаті №2 імені Крупської, у 10 класі. Давно мрію стати журналістом.
Людська доля
З дитячої колиски починається життя, І, як здається, долю подарує Божий нам суддя! В суспільство ми йдемо, обдурені з дитинства, І віримо у те, що примхи долі - наші бідства. Коли не стане сил терпіть нещасть і болю, Згадаємо усі ми дружно слово «доля». Коли ж на голову із неба впаде мішок добра, Чомусь згадаємо лише ми слово «я». Ми, люди, схильні винити в злому долю, А відчуття таке, неначе в рану сиплять солі. Ми винних бачимо усіх, усе, що нам завгодно, Лише не бачимо себе у цьому списку - це для нас природно! А іноді так звана доля, неначе сонця промінь золотий! Та тільки-но розвіється в повітрі, стає нам не потрібною, повір! Як кажуть, кожен є коваль своєї долі, Господар, володар. Лише нестача волі Нас змусить відступити в нерівній боротьбі Та здатися на милість у нашому житті! Важливішим є те, як долю ти сприймаєш, Ніж те, яку її насправді маєш. Хоча й іноді здається: ляльки усі люди В руках маестро, що знаходиться усюди! А ще вважають, що доля сліпа, Коли вона не дарує удачі сповна. Чому ж усе це слухать необхідно? Невже не легше всім життя прожити вільно, Невже не легше забути всі невдачі, Боротися із ними, а не чекати вдачі? Невже ж не краще забути слово «доля» І замінить його таким простим як «воля»? Лиш ми самі керуємо життям, Тим, що дано, і тим, що буде дано нам! Керуйся по життю простою дуже фразою: Я сам собі творець, я сам собі наказую!!!
Олександр ЯРМАК Фото Світлани Довгенко
|