Із тихого шелесту кленового листя, із ніжного запаху чорнобривців у саду починається осіння мелодія. Дуже повільно, майже непомітно, берези, що ростуть біля моєї школи, починають свій перший осінній вальс. Милуючись цими багатогранними переливами, моя душа бренить від щастя. Адже лише восени увесь світ перетворюється на казку. Жовті, червоні, багряні листочки тріпоче вітер на деревах і вони гойдаються, гойдаються, гойдаються, нашіптуючи нам мелодійну ноту душевного тепла. Саме осіння пора дарує нам перший поцілунок свіжого подиху натхнення. Тільки восени може народитися лірична поезія поета, яка залишить у душі помітний слід, наприклад, моя:
Тихим шепотом любистим Осінь казку ніжно пише. Поглядом прозорим, чистим Жовтий лист на дереві колише. І сивим маревом казковим Дивна пані вирина. Тихим шелестом кленовим Вранці прокидається вона. Свіжим вітром на покосі Біжить, летить, кричить: «Ура!» Жовтим золотом в колоссі Крапельки роси збира. Тріпоче берези і верби, і іви, Гойдається в лісi трава. Чую я пісню осінньої діви, Чую я пісню і бачу слова...
Антон Власенко, с. Маяківка, Полтавська обл. Фото Світлани Довгенко
