Коментарі
04.05.2015менi приснилось лелека i чорна лебiдь що це буде 21.04.2015Дуже приємно читати про земляків такі гарні новини. Так тримати, Ярославе! 01.04.2015Ми дякуємо таким чоловікам як Сергій Ящук. Нехай Бог береже їх, а ми будемо молитися за те, щоб вони повернулися до своїх домівок живими і неушкоджени
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
Каталог статей
У розділі матеріалів: 86 Показано матеріалів: 1-10 |
Сторінки: 1 2 3 ... 8 9 » |
Ми українці, ми маємо жити. В своїй поведінці ми здатні любити. Для блага людського повинні робити. І тільки добро повседенно творити.
Ми ладні і здатні життя закріпити. В добрі процвітати і щастя скорити. Для цього спроможні таланти розкрити. Своє, українське, добро проявити. Детальніше...
|
Думка, як миша, совістю точить, Наче косар пожинає здобутки. Думка – це тиша, де гріх просто змовчать, Де пробачаються злісні проступки.
Думкою можна змірять дороги, Час осягнути, роки і століття. В думці усі оббивають пороги, На п’єдестал підносять свавілля. Детальніше...
|
Всі навколо постійно метушаться. Кудись поспішають. Автомобіль промчався повз стареньку бабусю. Один, другий, третій вже вщент розбили залишки старенького асфальту. Десь з- за рогу вулиці чутний дитячий сміх, мов соловейки залили щастям місто. Як на весні виходять ріки з берегів, так полились турботи тротуарами дорослих. Своїми блакитними оченятами з сліпучою посмішкою на нас дивиться небо. Прохолодний вітерець окутує кожного, своєю ніжною рукою. І все це несе таку ідилію, злиття краси і вічного… Аж раптом вона – Людина! Детальніше...
|
Ти обіймаєш мене своїми пагонами, своїм листям, твої бліді квіти лягають на серце, сповиваючи душу, колишучи мов мати дитину - спокій. Як я довго шукала спокою. Лише зелений лист, шум вітру в полі, спів колосу пшениці, що тягне зерня до проміння теплого, може заспокоїти пориви серця мого, облитого кров’ю. Я йду дикою стежкою, що ніби стрічка повилась по березі Тікичу. Детальніше...
|
Лоскоче ноги вусами ячмінь, Пишається пшениця-молодиця. Попід шляхом сокирок голубінь, Мов б’є ключем із джерела водиця. Серпнева тінь упала на поля, Лежить під п’яти скошене колосся. Пашить теплом замучена земля, Гарячий вітер розпліта волосся. Детальніше...
|
У заростях шовкової смарагдової трави, на ніжних листочках якої спозаранку бринять кришталеві роси та прокидаються від ласкавого дотику сонячного променя комахи, народилися із паростка та виростали Ромашка і Будяк. Кожного ранку, повільно піднімаючи повіки, просиналася білесенька Ромашка – з усмішкою стрічала світанок, будила веселою мелодією сусідок-травинок, привітно кивала голівкою перехожим та напоювала солодким нектаром бджілок-трудівниць. Чарівним ароматом сповнювала вона повітря, а щирим поглядом освітлювала луги навколо. Детальніше...
|
Від діда і прадіда, До батька і сина, Ти пам'ятай свою батьківщину, Рідну кохану свою Україну. У серці її крізь життя пронеси, Слоьзами кохану землю ти змочи... Детальніше...
|
Солодкі ночі запаху сосни І пісня ллеться аж до ранку, М'якенькі шелести трави Кує зозуля біля ґанку. Як світять ясно ті зірки, Пориви теплого ще вітру, В ту ніч розвіялись думки І не хотілося світанку. Детальніше...
|
Цю розповідь я почув і записав від доброї знайомої моєї мами. «Якось я їздила до свого сина Володимира в гості. Він проживав у іншому місті відтоді, як одружився з Галею. Набрала їм подарунків, іграшок для маленької онуки і поїхала, адже давненько не бачились. Син постійно зайнятий на роботі і не завжди може приїхати у вихідні дні додому. Та й сім’я… Детальніше...
|
Вона не встигла пізнати як треба, Смак дитинства солодкий сповна. Не тому що було нещасливе, Просто виросла рано вона...
Вона пізно лягає спати, Бо до ранку в онлайні сидить, Непомітно контакт вимикає, І навшпиньках до ліжка біжить, Щоб ніхто не почув, Що так пізно, А вона як завжди ще не спить. Та відразу не зможе заснути, А помріє ще деяку мить... Детальніше...
|
|