П`ятниця, 29.11.2024, 20:16

Світ молоді

Інтернет-видання для школярів, студентів та молоді, яка хоче знати все!

Головна Реєстрація Вхід RSS
Меню сайту
Статті
Учітеся [8]
Молодіжні новини [54]
Ти не один [27]
Головні істини [70]
Експрес опитування [13]
Проба пера [86]
Листи читачів [23]
Наші конкурси [38]
Поглянь на себе збоку [54]
Наші приколи [30]
Будьте здорові [14]
Видатні українці [29]
Духовна світлиця [50]
Реклама
Наше опитування
Що вас найбільше радує з приходом весни?
Всего ответов: 707
Міні-чат
300
Реклама
Коментарі
01.04.2016

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

приветик

12.09.2015

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

прівет

04.05.2015

УКРАЇНСЬКИЙ СОННИК

менi приснилось лелека i чорна лебiдь що це буде

21.04.2015

ПИРЯТИНСЬКИЙ ПЕЙСМЕЙКЕР НА 4 ГОДИНИ

Дуже приємно читати про земляків такі гарні новини. Так тримати, Ярославе!

01.04.2015

ДОБРОВОЛЕЦЬ З ПИРЯТИНА: У ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ МЕНІ СПОКІЙНІШЕ, АНІЖ У ТЕПЛІЙ ХАТІ

Ми дякуємо таким чоловікам як Сергій Ящук. Нехай Бог береже їх, а ми будемо молитися за те, щоб вони повернулися до своїх домівок живими і неушкоджени

Погода в містах
Реклама
Друзі сайту
СтудКлуб - Молодёжный портал
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Проба пера » Проба пера
Наодинці з душею
Ось і знову новий день. Він не дарує мені нового поліпшеного настрою, мені, як і вчора, хочеться лише сумувати та плакати, ковтаючи гірки капельки сліз.
Ніби пройшло вже стільки часу, але чому мені й досі так погано, моя душа розривається від цього пекучого болю? Так хочеться, щоб завтра ніколи не наставало, хочу, щоб сьогодні все обірвалося й закінчилося. Та ні, мені потрібно жити, у мене є той маленький шматочок щастя, який постійно нагадує про тебе. Я повинна виростити його і віддати всю ту любов, яку хотіла б подарувати тобі. Але зараз він ще нічого не розуміє, це щастя знаходиться в мені, і я вже відчуваю його присутність. Потрібно зібрати всі сили і жити далі.
Чому ти тоді пішов і не повернувся? Важко усвідомлювати те, що тепер не побачу тебе ніколи. Не обійму тебе, даруючи свою ніжність та тепло, і ти не скажеш мені цих таких бажаних слів: «Я тебе кохаю!».
Мені доведеться жити та любити нашу дитину за двох. Я сама буду спостерігати за тим, коли вона буде робити свої перші кроки в житті, та слухати, як промовить так несміло «мама», але не «тато». А ти в цей час будеш дивитися на нас із небес, даруючи мені та синові по-своєму любов та тепло.

Марина Молдован.
Фото М.Максименка
Категорія: Проба пера | Додав: sasha (02.11.2011)
Переглядів: 604 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
2024 © СВІТ МОЛОДІ — Інтернет видання для школярів, студентів та молоді, яка хоче знати все!