Осінь… Якісь емоції? Так! Радість, захват, постійне передчуття чогось нового та вражаючого. І як фон до тієї прекрасної дійсності: прозоре блакитне небо, яскраве проміння сонця, насичене осінніми ароматами повітря… Які ще враження? Сум, пасивність, невпевненість, байдужість, розчарованість. І як остаточний доказ того гнітючого стану: проникливий дощ, різкі пориви вітру, похмуре сіре небо… і серед цього всього – розгублена я… Детальніше...
Каравани здоровенних вантажівок, що ледве повзуть вузенькими автошляхами мого району, є прямим доказом настання справжньої осені. Елеватор, що слугує безплатним рестораном для бродівських голубів, заповнюється зерном будь-якого сорту, смаку та гатунку. Саме тому пернаті бродівчани почувають себе ситими, на відміну від львівських пташок, котрі готові з’їсти тебе при першій ліпшій спробі нагодувати їх хлібом. Детальніше...
Доброго дня, шановна редакціє газети «Світ молоді»! Вперше ваше видання передплатила на серпень, і ось, прочитавши газету, пожалкувала, що зробила це лише на місяць. На щастя, встигла передплатити газету з жовтня. «Світ молоді» така прекрасна, корисна і необхідна річ! Прошу, якщо це можливо, дати у жовтневому номері відповіді на питання, які мене дуже хвилюють: - Чи існують обмеження у віці при вступі до вузів? - Які професії не підходять людям, що страждають псоріазом? - Чи правда, що для отримання другої вищої освіти потрібно навчатися за контрактом? - Чи достатньо тестів, зданих у школі, для вступу до вузу? Олена Лущак. м. Стаханов, Луганщина. Детальніше...
Тихої осінньої пори падають каштани, я іду по вулиці рідного міста, і увесь час мені ввижаєшся ти. Я шукаю твоє обличчя серед безлічі незнайомих людей, розуміючи, що я тебе вже тут не побачу. Ти зрадив мене. Завдав мені скільки болі, а я не можу тримати на тебе зла. Цілісіньке літо я була щаслива, маючи все: друзів, коханого. Та одного разу ти не прийшов до мене. Чому кохання з розлукою в парі? Я підіймаю очі до неба, але моя молитва летить не до Господа, а до тебе: Навчи мене жити, як інші, не закохуватися так палко, як я. Детальніше...
Доброго дня, шановна редакціє! Мене звати Наталія. Мені 16 років. Хочу висловити величезну вдячність за таку прекрасну газету, завдяки якій творчі молоді люди мають можливість показати свої здібності. На превеликий жаль, таких видань в Україні мало. Через рік потрібно буде вирішувати, куди йти навчатися далі. Та я свій вибір зробила уже давно. Журналіст – моя омріяна професія. Мені здається, що це - дійсно справа життя… Я пишу вірші, статті під враженнями почутого, побаченого, подій, явищ. Докладніше...
Доброго дня і сонячного настрою всьому шановному редакційному колективу улюбленої газети «Світ молоді»! З найкращими побажаннями і думками пише до Вас постійна читачка і передплатниця із Черкащини – Яна Мельник. Спершу, як справжня прихильниця Вашого видання, хочу від щирого серця подякувати за клопітку працю над створенням газети, за цікаві матеріали, за різноманітні і корисні рубрики, за те, що незважаючи ні на які клопоти, не оминаєте своєю увагою листи читачів. Спасибі, що неодноразово друкували мої роботи на сторінках газети, адже для мене це має велике значення. Ні, не подумайте, я не хочу за допомогою віршів привернути до себе увагу, завдячуючи їм, я просто живу. Хоча, можливо, дехто мене й не зрозуміє. Адже хтось цінує матеріальні цінності, а я навпаки – душевні якості людей, які мене оточують, і які шукають вигоди у взаємному спілкуванні. Тоді це й можна назвати справжньою дружбою. Та щось я далеко відійшла від теми.
Доброго дня, «Світ молоді”! Мене звати Олег. Я вже багато років люблю одну дівчину, Таню, але вона мене, на жаль, відштовхує. Щоб якось достукатися до серця коханої, вирішив написати їй листа через газету, адже точно знаю, що Таня передплачує і читає „Світ молоді”.
Моя кохана Танюшко, не знаю чому, але ти не хочеш мене не те що слухати, а й бачити. Не буду розповідати тобі довгі плаксиві історії про те, як мені погано й боляче без тебе. Я тільки хочу, щоб ти знала, що мої почуття - щирі та справжні. Хочу, щоб ти була щасливою. Хочу зробити тебе щасливою, найщасливішою у світі. Не обіцяю тобі зірок з неба, бо ти ж сама розумієш, що це - лише слова. Я не буду обіцяти тобі казкового неземного життя, діамантів, „мерседесів”, розкоші та гламуру, бо такого ідеалу насправді немає ніде, моя кохана. Але все, що у моїх силах, я готовий зробити. Дуже хочу, щоб ти нарешті зрозуміла, що принців на білих лімузинах не існує.Докладніше...
Здрастуйте, дорога редакціє «Світу Молоді»! Пише вам учениця 10-го класу Піскун Марія. Я живу у Києві. Захолююся журналістикою та дизайном. Люблю читати, писати вірші, спілкуватися з друзями і, звичайно ж, читати газету «Світ молоді». Вона насправді дуже актуальна, сучасна, пізнавальна, доступна за ціною. Сподіваюся, моя стаття про рекламу не залишить Вас байдужими, адже це проблема для сучасної молоді. З повагою, Піскун Марія.Докладніше...
Усім привіт! Мене звати Катя. Народилася я 29 листопада 1991 року. Тому, мабуть, і полюбляю осінь, жовте листя, такі очікувані приходи бабиного павутиннячка, затяжні дощі. Але й літо по-своєму таке чудове: канікули, річка, сонце. Згадуючи зиму, перед очима постає красуня-ялинка, по-дарунки, всі ці новорічні свята. Цьогоріч я закінчуюG оди-надцятий клас.Далі...
Це Мирослава турбує вас зі своїми мріями. Спочатку декілька слів про себе. Наро-дилася я в Пирятині. Щодня ходжу в ліцей, а вечір проводжу в колі сім’ї. У мене є мама Лєна та сестричка Ліза, а також - безліч подружок, які кличуть мене Миркою. Зараз навчаюся у десятому хіміко-біологічному класі. Через два роки планую вступити до медичного університету і стати лікарем-педіатром. Буду приписувати діткам смачненькі ліки: різноманітні льодяники, сиропи, таблетки у глазурованій оболонці тощо. Ще я полюбляю смачненько попоїсти та годинами «сидіти на телефоні». Далі...
Осінь… Якісь емоції? Так! Радість, захват, постійне передчуття чогось нового та вражаючого. І як фон до тієї прекрасної дійсності: прозоре блакитне небо, яскраве проміння сонця, насичене осінніми ароматами повітря… Які ще враження? Сум, пасивність, невпевненість, байдужість, розчарованість. І як остаточний доказ того гнітючого стану: проникливий дощ, різкі пориви вітру, похмуре сіре небо… і серед цього всього – розгублена я… 
Каравани здоровенних вантажівок, що ледве повзуть вузенькими автошляхами мого району, є прямим доказом настання справжньої осені. Елеватор, що слугує безплатним рестораном для бродівських голубів, заповнюється зерном будь-якого сорту, смаку та гатунку. Саме тому пернаті бродівчани почувають себе ситими, на відміну від львівських пташок, котрі готові з’їсти тебе при першій ліпшій спробі нагодувати їх хлібом. 
