Доброго дня, «Світ молоді”!
Мене звати Олег. Я вже багато років люблю одну дівчину, Таню, але вона мене, на жаль, відштовхує. Щоб якось достукатися до серця коханої, вирішив написати їй листа через газету, адже точно знаю, що Таня передплачує і читає „Світ молоді”.
Моя кохана Танюшко, не знаю чому, але ти не хочеш мене не те що слухати, а й бачити. Не буду розповідати тобі довгі плаксиві історії про те, як мені погано й боляче без тебе. Я тільки хочу, щоб ти знала, що мої почуття - щирі та справжні. Хочу, щоб ти була щасливою. Хочу зробити тебе щасливою, найщасливішою у світі. Не обіцяю тобі зірок з неба, бо ти ж сама розумієш, що це - лише слова. Я не буду обіцяти тобі казкового неземного життя, діамантів, „мерседесів”, розкоші та гламуру, бо такого ідеалу насправді немає ніде, моя кохана. Але все, що у моїх силах, я готовий зробити. Дуже хочу, щоб ти нарешті зрозуміла, що принців на білих лімузинах не існує.
Знаєш, я годинами дивлюся на зоряне небо і мрію, що колись ми разом шукатимемо знайомі сузір’я і разом відкриватимемо для себе незнайомі. Увечері виходжу на вулицю, вдихаю свіжий аромат весни і хочу, щоб і ти була поруч і так само насолоджувалася цією красою. Таню, зрозумій мене, будь ласка.
Знаєш, я ніколи раніше нічого не писав, хіба що короткі sms-ки з мобільного. Навіть читати не дуже любив, але тепер уже півроку передплачую газету „СМ”, не пропускаю жодного номера. А знаєш чому? Я хочу знати, чим живеш ти, чим цікавишся і переймаєшся. Хочу у такий спосіб бути ближчим до тебе. Я написав тобі сотні листів, навіть не можу їх усі порахувати, настільки їх багато, але жодного так і не наважився тобі відіслати. Але вчора, коли знову побачив тебе на протилежному боці вулиці (а ти навіть до мене не привіталася), я пообіцяв собі, що напишу в редакцію. І виконую свою обіцянку.
Танюшко, навіть боюся собі уявити, що ти про мене подумаєш, коли читатимеш ці слова на сторінках газети. Та гірше все одно не може бути! Я люблю тебе!
Олег, м. Лубни.
| 