Каравани здоровенних вантажівок, що ледве повзуть вузенькими автошляхами мого району, є прямим доказом настання справжньої осені. Елеватор, що слугує безплатним рестораном для бродівських голубів, заповнюється зерном будь-якого сорту, смаку та гатунку. Саме тому пернаті бродівчани почувають себе ситими, на відміну від львівських пташок, котрі готові з’їсти тебе при першій ліпшій спробі нагодувати їх хлібом.
Ще одним беззаперечним фактом настання осені у Бродах є грибники – люди різного віку та професій, яких об’єднує любов до природи, лісів та своєрідних перегонів, хто назбирає більше грибів за коротший термін.
Прибавилося роботи і єгерям і лісникам, котрі ремонтують годівниці та запасають для звірів корми, яких потрібно чимало, адже троє зубрів з’їдають причіп капусти за тридцять хвилин.
Осінь – гаряча пора не лише для околиць нашого містечка. Привітати бродівчан із Днем міста, який святкуємо у вересні, приїхали духові оркестри з братніх міст Німеччини та Польщі. Козацькі клуби, аматорські театри та артисти великої сцени зібрали на стадіоні грандіозну як для містечка кількість глядачів. Закінчилося шоу фейєрверком на тлі нічного неба.
Та я люблю нашу провінційну осінь не за шалений ритм і насиченість подій, а за дещо інше. Мені подобається повільно йти вулицею і спостерігати, як вітер підмітає асфальт, як двірник палить листя, як заклопотаний люд спішить кудись із самого ранку, не помічаючи все те прекрасне, що коїться довкола з природою.
Вали, які колись виконували оборонну функцію, клени та липи щільно вкривають листям. Як приємно йти по цьому килимі з кимось, хто для тебе дуже дорогий. Як весело збирати з цих листків букети, ставити їх у вазу. Аромат осені заповнює всю кімнату і ти, дивлячись у мокре від дощу вікно, дякуєш Богові за ту, котра теплом своєї ніжної усмішки зігріває твоє серце і душу, дає усвідомити, що тобі є задля чого, чи то, пак, задля кого жити на цій прекрасній землі.
Бродівська осінь особлива: з думками про неї в моїй уяві постають лише приємні образи та спогади про безтурботне дитинство й кольорові шкільні будні. Саме цю осінь я завжди носитиму біля серця…
Ігор СЛОТЮК,
м. Броди.
Фото Анни Пирог.