Бог допомагає там, де потрібна Його допомога, там, де люди не можуть нічого зробити по-людськи. Але нашій глупоті Він допомагати не буде. Якщо людина мала бажання зробити те, що вона могла, і не зробила це, тому що їй щось перешкодило, то у тяжку хвилину Бог допоможе їй. Втім, якщо в неї були сили, але не було бажання, Бог не буде їй допомагати. Наприклад, тобі звелять зачиняти на ніч двері на засув, а ти лінуєшся, не замикаєшся й говориш, що Бог тебе збереже. Ти не замикаєшся не тому, що покладаєшся на Бога, а тому що лінуєшся. То як же тоді допоможе тобі Бог? Хіба Він буде допомагати ледареві? Бо якщо комусь сказано замкнутися на засув, а він цього не зробить, то його за один тільки непослух потрібно покарати. Детальніше...
Мирська людина в минулі часи, збираючись щось зробити, перед цим думала. Якщо ж хотіла зробити щось людина духовна, то вона і думала, і молилася. У наш час навіть «духовні» люди, мало того що не моляться, але й не думають. Справа часто стосується серйозних питань, а вони ставлять експерименти, і на кому — на людях! У всіх випадках, перед тим як щось почати, будемо ставити собі питання: «Чи обміркував я це? Чи помолився я за це?» Роблячи щось, не подумавши й не помолившись, людина діє по-сатанинськи. Часто багато християн своїми діями перешкоджають Божому втручанню.Детальніше...
25 травня 1898 року в Італійському місті Турині Плащаницю виставили для загального огляду. За 8 днів виставки її відвідало понад мільйон осіб. Салезіянин Натале Ногуієр де Маліяль, професор фізики і хімії, подав ідею сфотографувати Плащаницю і представив свій проект королю Умберто І, який одразу ж відмовив, але потім дав на це згоду. Зйомку довірили адвокатові і фотографу Секондо Пії. Це завдання було не з легких і простих, враховуючи стан фототехніки того часу. Перша спроба, здійснена 25 травня, завершилася невдало: через перегрів освітлювальними лампами потріскало матове скло, що оберігало глибокошановане полотно. Детальніше...
Немає, мабуть, молитви сильнішої перед Богом, ніж молитва матері за свою дитину. Любов матері є безкорислива, найчистіша прихильність. Навіть батько часто любить сина, головним чином, як продовжувача свого роду, а вдалого сина - з особливого честолюбства. Мати ж любить свою дитину більше всіх тому, що вона її дитина, любить дурну, потворну, погану якось ще більше, ніж розумну, красиву, добру. Подумайте тільки, скільки винесе мати тривоги, турбот і горя зі своїми дітьми. Детальніше...
Ви не можете собі уявити, - казав мені один приятель, - яке враження справив на мене один сон, у якому я не можу не визнати особливого для себе значення. Мій знайомий був переконаний містик і дуже віруюча людина. Я вже чув від нього кілька розповідей про різні випадки у його житті, де ясно проявився зв`язок його тутешнього життя з тим загробним світом, у який він так гаряче вірував, про який так багато думав, що так живо передчував. У цьому чоловікові боролися пристрасть до різноманітних сторін цього світу і тяжіння до духовного життя, яке він глибоко розумів і якому часом жадав цілком віддатися, здатний навіть на подвиги аскетизму. Детальніше...
•Як робити зло, так і не робити добра - гріх (свт. Тихон Задонський). •Не робити добра тільки тому, що від цього може статися щось несприятливе, - означає відмовлятися завжди робити добро (свт. Інокентій Херсонський). •Як тяжко працює людина для виконання грішних своїх бажань! Якій тривозі, яким мукам піддаються шукачі честі і слави! Якій виснажливій праці піддає себе той, хто хоче багатіти більше й більше! Ох! Якби для догоджання Господу так же тяжко працювали, як працюють на догоду пристрастям, то якої висоти досконалості духовної досягли б!(Архієпископ Чернігівський Філарет).Детальніше...
Розмірковуй, християнине, частіше про вічність, бо так надійніше уникнеш гріха. Вічність завжди перебуває і ніколи не закінчується. Пройде тисяча, сто тисяч, тисяча тисяч століть, і більше пройде - а вічність ще тільки починається, і скільки не будеш сягати розумом вперед, вічність тільки починається, а кінця її не зможеш досягти, тому що вона кінця не має. Не можна про вічність ні думати, ні згадувати без страху. Роздуми про вічність роблять плач і сльози солодкими, будь-яка працю полегшують, будь-яке тимчасове покарання: сум, кайдани, в`язниці, вигнання, образи, рани, безчестя, наругу, злидні й саму смерть - з любов`ю і вдячністю приймати налаштовує. Детальніше...
Життя людське складне і багатостороннє. Є в ньому сторона тілесна, є душевна і є духовна. Кожна має свої сили і потреби і свої способи і вправи їх, і задоволення. Тільки тоді, коли всі сили наші бувають у русі і всі потреби задовольняються, людина живе. А коли у неї в русі тільки одна частинка сил і тільки одна частинка потреб задовольняється, то це життя - не життя. Які сили там зайняті і які потреби задовольняються? Зайняті руки, ноги, язик, очі, вуха, нюх, дотик, пам`ять, уява, фантазія і кмітливість, все в сукупності - найнижча сторона людини, однакова у нього з тваринами; і задовольняється тільки одна потреба тваринного життя або, краще, гра цього життя, яка діє і в молоденьких баранчиках з овечками, коли їх виганяють на зелену галявину. Детальніше...
Коли у тобі розгориться злість проти когось, тоді повір всім серцем, що це - справа діючого в ньому (у серці) диявола, зненавидь його і його породження, - і вона залишить тебе. Не визнавай її за щось власне, не співчувай їй. Це перевірено. Біда в тому, що диявол прикривається нами, приховує свою голову і свій хвіст, таїться, а ми, сліпі, думаємо, що це ми робимо самі, стоїмо за справу диявольську, як за щось своє, як за щось справедливе, хоча будь-яка думка про справедливість своєї пристрасті помилкова, богопротивна, згубна. Детальніше...
25 травня 1898 року в Італійському місті Турині Плащаницю виставили для загального огляду. За 8 днів виставки її відвідало понад мільйон осіб. Салезіянин Натале Ногуієр де Маліяль, професор фізики і хімії, подав ідею сфотографувати Плащаницю і представив свій проект королю Умберто І, який одразу ж відмовив, але потім дав на це згоду. Зйомку довірили адвокатові і фотографу Секондо Пії. Це завдання було не з легких і простих, враховуючи стан фототехніки того часу. Перша спроба, здійснена 25 травня, завершилася невдало: через перегрів освітлювальними лампами потріскало матове скло, що оберігало глибокошановане полотно. 
Немає, мабуть, молитви сильнішої перед Богом, ніж молитва матері за свою дитину. Любов матері є безкорислива, найчистіша прихильність. Навіть батько часто любить сина, головним чином, як продовжувача свого роду, а вдалого сина - з особливого честолюбства. Мати ж любить свою дитину більше всіх тому, що вона її дитина, любить дурну, потворну, погану якось ще більше, ніж розумну, красиву, добру. Подумайте тільки, скільки винесе мати тривоги, турбот і горя зі своїми дітьми. 
