На подвір’ї було гамірно. Хлопчаки кидали сніжки по дівчатах, але вони не здавалися і давали відсіч. Раптом Дмитрик промовив: «Гайда кататись з гірки!». І всі весело побігли на Микитину гору. Оля перша спустилася з гірки, бо вона найсміливіша. За нею Сергійко з Ярославом. Діти загралися і не помітили, як убік відійшов Андрійко. Йому захотілося піти до лісу і провідати улюблену місцинку. Ось, нарешті, вона. Як усе змінилося! Все вкрите снігом, ніби завмерло. Але ось подув вітерець і гілки дерев захиталися, немов вітали хлопчика. Він підійшов до найбільшого дуба, свого улюбленця, погладив стовбур дерева і промовив: «Дядьку Чорноморе, як поживаєш? Чи не втратив ти влади над своїми підопічними?». Докладніше...