Дорогі наші читачі! Редакція отримує багато листів від вас із запитаннями про сенс життя, непрості стосунки з батьками, про те, чи потрібно пам’ятати заподіяне тобі зло і бути вдячним за добро, як вести себе, коли зрадили друзі, кохані. Відповіді на ці та інші ваші запитання ми будемо розміщувати на сторінці «Духовна світлиця». Надсилайте їх на нашу поштову адресу: «Світ молоді», а/с №11, м. Пирятин, Полтавська обл., 37000, e-mail: sinyak@poltava.ukrtel.net залишайте на сайті www.SvitMolodi.at.ua або телефонуйте 0506315921. На запитання відповідає диякон Олександр Горай, м. Полтава Любов ніколи не минає «Моя мама вдруге вийшла заміж, але я люблю свого рідного тата, тому дядю Толю не сприймаю, і навіть додому іти не хочеться. Знаю, що мама і вітчим від цього страждають. Як мені пересилити себе?». Олег К., Житомирська обл.
Часом ми робимо речі, за які потім вибачаємося, говоримо слова, які ображають інших, вбивають морально. Навіщо ми це робимо? Інколи навмисно, інколи ні. Частіше навмисно. Таким способом ми показуємо свою силу, показуємо, що ми вільні і незалежні, безстрашні і відважні. Цим ми захищаємося від образ інших і у свою чергу ображаємо. Детальніше...
Втрачати завжди боляче, змиритися з думкою про те, що в тебе щось було, а тепер не стало, - нестерпно. Втрати бувають різними і для кожної людини її втрата - найстрашніша, найважливіша. Втрачати рідну людину страшно. Коли ти дивишся на неї і знаєш, що очі вона вже не відкриє, що серце її не буде битися з твоїм, тепер холодні вуста її, не вимовлять жодного слова. А як же хочеться… Детальніше...
Не знаю, чи є ще такий народ як наш, який вагається, якою мовою розмовляти. Коли починаєш думати про це, то стає боляче, серце стискає образа за те, що люди таким чином зневажають свою власну мову, відставляють її на задній план, роблять непотрібною. А українська мова – наймилозвучніша у світі. Детальніше...