Втрачати завжди боляче, змиритися з думкою про те, що в тебе щось було, а тепер не стало, - нестерпно. Втрати бувають різними і для кожної людини її втрата - найстрашніша, найважливіша. Втрачати рідну людину страшно. Коли ти дивишся на неї і знаєш, що очі вона вже не відкриє, що серце її не буде битися з твоїм, тепер холодні вуста її, не вимовлять жодного слова. А як же хочеться… Як же хочеться, щоб це був лише сон. Біль такої втрати нестерпний, довгий, гострий. Він продовжується місяцями, роками і повністю не зникає. Втрачати кохану людину теж боляче. Звикнути до неї дуже просто, а от навчитися жити без неї - важко. Покинута людина здатна на безглузді вчинки. Біль такої втрати згодом стає слабшим, м’якшим, а потім проходить. Знаходиться хтось, хто допомагає забути того, хто зробив боляче. Цей хтось стає рятувальним желетом у бурхливому морі життя. Але біль може й не минути, не притупитися. Тоді серце не витримує і перестає битись. Усе… Матеріальна втрата теж болюча. Втрата великої суми грошей призводить до божевілля. Здається, що земля йде з-під ніг, сенс життя втрачено. Багато людей після цього ламається і піднятися на ноги вже не може. Інші, навпаки, шукають у собі сили і починають усе спочатку. Сюди можна віднести також і втрату роботи, квартири, автомобіля. Категорично відмовлятися жити через це не варто. Сьогодні ти на коні, а завтра - ні. Та прийде ще один день і все може повернутися назад. Від втрат утекти неможливо. Якщо Бог щось забирає, то він обов’язково щось і дає. Треба лише вірити. Якою б не була втрата, наскільки б сильно не боліла, головне - залишатися людиною. Серед різного роду втрат важливо не допустити головне – втрату людяності. Пережити біду легше вдвох, тому цей другий обов’язково має бути. Аліна Юнак Фото Світлани Довгенко
