Коментарі
04.05.2015менi приснилось лелека i чорна лебiдь що це буде 21.04.2015Дуже приємно читати про земляків такі гарні новини. Так тримати, Ярославе! 01.04.2015Ми дякуємо таким чоловікам як Сергій Ящук. Нехай Бог береже їх, а ми будемо молитися за те, щоб вони повернулися до своїх домівок живими і неушкоджени
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
Каталог статей
У категорії матеріалів: 38
Показано матеріалів: 11-20 |
Сторінки: « 1 2 3 4 » |
Сортувати по:
Даті ·
Назві ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
 Пробудження
Десь тихо-тихо струмочок біжить,
Там сонце день відкриває,
Пташина всіх будить,
А ввечері ясне знову за обрій сідає.
Ледь чутно вітрець гуля,
І нива колосся обіймає,
Ранкова роса ще сонну землю напува,
А квітка пелюстки відкриває.
Все ожива, все розмовляє.
Природа цвіте, і лине в лісі мелодія весни –
Мажор переважає. Детальніше... |
 Моя вірність, як очі бездомного пса,
Як весна ця, сумна і щаслива.
Не злічити на пальцях, як плаче краса,
Не змінити нам те, що змінили. Моє щастя не там, де у всіх голова,
Що згубилась у буднях цих сірих,
І сірник не запалить розумна рука,
Якщо іскра в душі вже згоріла. Детальніше... |
 Любові вже немає
Тихо ніч окутала Землю й дерева, ліси і поля.
І любов мою чисту, безсмертну вже не бачу я.
Світанок вранці прийде, пташина заспіває
та почуттів до тебе давно уже немає.
Не знаю, чи кохала, чи що воно було,
Любила і чекала тебе лиш одного,
За тебе я молилась і снився щодня в снах,
а зараз пустота залишилась в думках. Детальніше... |
 Стають короткими і гаснуть літні ночі,
Росою падають на гори і поля,
Я так боюсь забути твої очі,
В той час, як умивається земля. Я так боюсь самотньою лишитись,
В той день, як відлітають журавлі,
Боюсь назавжди в часі загубитись
На грішній і занедбаній землі. Детальніше... |
 Тюльпан із запахом ванілі
Розцвів край хати у дворі.
Його пелюстки сніжно-білі
Сміються на зеленім тлі.
Дощ залишив краплини-сльози
На його ніжному лиці.
Нема в житті його ще прози:
Не в’яне він в чужій руці.
Він ще живий… Усе ще цілі
Стебло і рученьки-листки.
Тюльпан із запахом ванілі
Ховає на ніч пелюстки. Детальніше... |
 Щедрівочка щедрувала,
Радість сповіщала.
Діточки співали,-
Родичів вітали.
А ми тут заспіваєм,
З Новим Роком привітаєм!
Ми співаєм коло хати,
Сповіщаєм всіх про свято,
Яке настало тільки-тільки,
Радуємось, Божі діти! Детальніше... |
 Пронизливо, до глибини самотньої душі,
Немов одна на всій земній стежині,
Де ж ви, величні світ-творці?
В сучасному бутті не віднайти вас нині. І голос просить співчуття
та вдаль веде дорога,
І милосердя гомін зве та кличе каяття,
Але вражаюча довколишня тривога
Вбиває все та нівечить життя. Детальніше... |
 А на будинку
двоє голубів А на будинку двоє голубів,
В очах голубки ніжність й сподівання.
Я так хотів, я так цього хотів -
Писати казку нашого кохання.
Я так хотів забути про усе,
Лише тобою дихати і снити.
Хотіти більш не можна навіть ще,
Але про це не треба говорити.
Я так хотів цілунками облить,
Манюні пальці гладить до знемоги.
Але про це не треба говорить,
Гірку любов виказують лиш сльози. Детальніше... |
 Мене звати Анастасія Слотюк.
Я навчаюся у Бродівській гімназії імені Івана Труша.
Народилася і живу в місті Броди Львівської області. Люблю читати поезії таких авторів як Ліна Костенко, Микола Вінграновський, Микола Руденко.
Захоплююся написанням поезії. Детальніше... |
 Олена Петренко народилася 1 лютого 1998 року в м. Умані. Навчається в 7 класі спеціалізованої школи №5, а також у Дитячій школі мистецтв (спеціальність - "гітара”) м. Сміла.
З семи років пише прозу, вірші, пісні. Друкувалася в газеті "Діалог” (м. Київ, 2007), у збірці письменників Смілянщини "Клекіт” (м. Сміла Черкаської обл., 2010 р.). Закричу без зупинки,
Я обожнюю життя,
Закричу без надії,
Я лечу в давні края.
Закричу, що кохаю
(Я знаю: це – брехня),
Закричу, що не знаю,
Я не знаю життя!
***
Чи віриш ти мені – не знаю,
Але чогось від тебе я чекаю.
Не знаю, чого саме хочу,
Не знаю, що кричу,
Кому - тобі несправжньому,
Кому - тобі шепочу,
Тобі одному справжньому
"Чи віриш?”, - шепочу… Докладніше... |
|
