Спорт, як і світ, на місці не стоїть і завжди розвивається. Мало хто знає про існування такого виду спорту як footbag. Сьогодні він набрав величезного поширення серед молоді. Футбег (від англ. foot - нога і bag - мішок) - невеликий м’яч, який також називають коротко - бег, різні варіації якого використовуються в ряді ігор. Футбег також є об’єднаною назвою різних видів спорту, де використовується цей м’яч. Якщо не брати до уваги різні варіації, де необхідно бити м’яч ногами, передаючи його іншим гравцям, існує дві найбільш поширені дисципліни в футбезі: футбег фрістайл і футбег ні-гейм. У Росії більш поширена інша гра, в якій використовується схожий м’яч. Вона носить назву сокс і являє собою спрощений варіант одного з різновидів футбега. На заході, для позначення як ігор, так і м’яча, використовують також назву Hacky Sack, незважаючи на те, що це торгова марка корпорації Wham-O Inc і найменування відповідної продукції. Коротка історія розвитку (матеріали з Вікіпедії) Сучасний футбег зародився в 1972 році в місті Орегон, штат Орегон, в Америці, коли Джон Сталбергер зустрів Майка Маршалла, який грав з невеликим саморобним мішечком, набитим бобами. Джон до цієї зустрічі шукав спосіб відновити своє пошкоджене коліно і побачив у цій нехитрій забавці не тільки спосіб вилікувати хворобу, але і цікаву гру. Для гри придумали назву - «Hack The Sack». Незабаром проста зацікавленість переросла в бажання якомога більше поширити вигадану ними гру. Джон і Майк створили продукт, який вони зареєстрували під торговою маркою «Hacky Sack» і розробили план для розвитку спорту та відповідного товару. У той самий час вони придумали термін для спорту - «футбег». Таким чином, «Hacky Sack» сьогодні - торгова марка, але до цього часу цю назву використовують як для м’яча, так і для спорту в цілому, незалежно від того, ким проведена відповідна продукція. Коли Майк Маршалл помер у 1975 році від серцевого нападу у віці 28 років, Джон вирішив реалізувати їх спільне бачення футбега як спорту, продовживши просування гри. За допомогою багатьох сподвижників він сформував організацію - National Hacky Sack Association. Стараннями Джона Сталбергера і Майка Маршалла, а потім і багатьох інших компаній, що зацікавилися цим спортом, футбег набував усе більшу популярність і зрештою переростає рамки простої розваги, стає загальновизнаним спортом і отримує велике поширення не тільки в Америці, але і в багатьох інших країнах. Наслідуючи моделі волейболу і тенісу, гравці стали перекидати м’яч ногами через сітку. Так з’явилася одна з найпопулярніших дисциплін у футбезі - ні-гейм. Іншою поширеною формою гри став фрістайл - кілька людей грають у колі, виконуючи за допомогою м’яча різні трюки і передаючи його іншим гравцям. Футбег фрістайл - це також змагальна форма виступу, де спортсмени виконують підготовлену програму з музичним супроводом, близьку за типом до фігурного катання або аеробіки. Існує організація, що займається різними аспектами змагальної частини футбега - Міжнародний футбег комітет (International Footbag Commitee). Також за розвитком футбега стежить інша організація - Міжнародна асоціація гравців у футбег (International Footbag Players "Association). Хоча навіть зараз про футбег у нашій країні мало хто знає, а розвиток цього виду спорту підтримується невеликою кількістю ентузіастів. Отже, футбег невідомий широкому загалу вид спорту. Нам вдалося взяти інтерв’ю у представника футбегу в Черкасах - Олександра Кислинського, переможця обласних змагань, учасника всеукраїнських турнірів. - З чого розпочався футбег у вашому місті? - Футбег в Че (так черкаська молодь називає Черкаси) почався з того, що якось ми з типами вирішили попинать сокс. Це було у квітні 2008 року... Та через декілька тижнів ми вирішили «повипендрюватися». В «неті» знайшли «інфу» про футбег. Перше тренування було 18 травня. - Чи важко було починати? - Футбег взагалі дуже складний вид спорту. Спочатку було важко, та в цьому і кайф був, коли стрибав від радощів при правильному дексі чи трюку. Та й зараз не легко. Постійно вивчаємо щось нове, щось вдосконалюємо. Неможливо стояти на місці. - Якими були ваші перші м’ячики (футбеги)? - У «неті» знайшли викройки для футбега й пошили самі. До речі, перші наші беги дуже відрізнялися розмірами за наші теперішні, бо ми напартачили з викройками. Вони шайби якісь нагадували… - Як щодо змагань? Де був? Що бачив? - Виїжджав у Харків на всеукраїнський фестиваль футбегу. Бодя був ще в Москві і Києві, там він зайняв перші місця. - Чи популярний цей спорт у Черкасах? - Тих, що займаються близько 7-10 штук. До того ж, кожного я бачив в реальності. Окрім цих, знаю велику кількість футбегерів з Росії та Білорусі. - Чи знаєш ти представників жіночої статі, які займаються футбегом? Чи це не дівчача справа? - В Че з дівчат зараз не займається ніхто. Хоча пробувало двоє, але досить швидко все припинилося. В Луцьку дівчина-початківець футбегер. Поки що єдина в Україні... Є дівчата, які з легкістю «натягнуть» будь-якого українського футбегера, одна з них живе в Москві. У принципі, це круто, коли дівчина займається футбегом, техніка, правда, зовсім відрізняється від хлоп’ячої, більш плавні та повільніші рухи. - Чи вигадували ви нові рухи? Трюки? - Ну, трюк новий дуже важко вигадати, все-таки за 30 років цей спорт не стояв на місці. А комбінації постійно нові. Тому це і фрістайл (вільний стиль), що хочеш, те і ліпиш у зв’язки. - Які плани на майбутнє? Можливі змагання? - Найближчі змагання будуть весною. Потім влітку. Постараюся поїхати хоч на одні з них. Хоча ще якісь будуть, та поки про них ще невідомо. Ми дякуємо Олександрові за інтерв’ю. Отже, на сьогодні футбег можна виділити як спорт, а не просту дитячу забавку. Для того, щоб чогось досягти, треба багато тренувань та сил. Займатися футбегом ніколи не пізно, вам завжди будуть раді, якщо ви знайдете футбег-команду у своєму місті, а забажаєте приєднатися. Валерія РУСАВСЬКА