Усе частіше на вулицях нашої країни ми чуємо заморський говір. Іспанці, французи, італійці. Гостей в Україні ніколи не бракувало. Та якщо ймовірність побачити вищеперерахованих у звичайний сонячний літній день складає приблизно 5-10%, то полюбуватися на цікаве створіння у кедах та шортах, обвішане фотокамерами і рюкзаками, під стінами Андріївської церкви або Собору Святого Юри маєте набагато більше шансів. Я впевнена, що ви здогадалися, про кого я. Так от, хто ж такі американці? Це - люди. Мешкають переважно на однойменному континенті. Відрізняються любов’ю до чогось нового, невивченого. Саме тому дуже часто подорожують. І я, маючи немалий досвід спілкування з ними, аналізуючи й роблячи висновки, вирішила поділитися з вами, дорогі читачі, набутим досвідом. З чого почати? Мабуть, з тої-таки ж поведінки. На перший (дуже часто на другий, а іноді й на третій ) погляд, здається, що кращого друга, ніж американець, годі й шукати. Завжди усміхнений, привітний, ще й жуйкою поділиться. Він вислухає всю вашу розповідь (а подружившись з таким симпатягою, можливо, ви навіть почнете сповідуватися), не вставляючи ні слова, не перебиваючи вас щодвісекунди і не буде вдаватися в деталі, які ви схочете приховати. Але не будуйте ілюзій. Скоріш за все він саме так і зробить, але не через природну тактовність і делікатність, а тому, що… не зрозуміє ані словечка з вашої «ідеальної», граматично правильно побудованої вимови. Докладніше...