«Чи обов`язково ходити до церкви, чи можна молитися й дома? Адже у церкві в основному люди похилого віку й почуваєш себе не зовсім комфортно. Та і того, що там робиться, не зовсім розумію».
Олександр

Так, звичайно, Олександре, молитися ми можемо будь-де і будь-коли. Але молитва у церкві для православного християнина дуже важлива. Щонеділі віруючі збираються у церкву, хоча більшість із них не розуміє значення слова «церква». А означає воно не стіни храму, не цеглу та штукатурку. У перекладі з грецької мови церква – це зібрання. Отже, коли ми кажемо, що сьогодні підемо до церкви, - це означає, що ми зберемося разом із нашими братами і сестрами у єдності духу, в єдиному пориві душ наших до Господа Вседержителя. Тобто, у глибинному значенні церква – це всі ми, які дивним чином складаємо Тіло Христове і є його членами.
Ось бачите, якою важливою є спільна церковна молитва, коли вірні разом із усім сонмом святих у співслужінні ангельського хору кожної Літургії восходять на небо до престолу Господнього, щоб стати учасниками Його Святої Трапези.
А те, що ви не розумієте того, що робиться у церкві, - ніякої перешкоди для вашого подальшого воцерковлення не являє. Розуміння прийде з часом. Ходіть щонеділі до церкви, читайте Євангеліє, не соромтеся задавати питання священику. Як сказано у Біблії, «просіть - і дасться вам, шукайте - і знайдете; стукайте - і відчинять вам».Докладніше...

Невже ці два поняття можуть гармонійно зливатися в одне ціле? Адже образ жінки прийнято сприймати як тендітний, ніжний, трохи беззахисний, але аж ніяк не жорстокий і безкомпромісний, як того вимагає світ політики…
Багато жінок не тільки прагнуть займатися політичними процесами, але й підкорюють Олімп, обходячи при цьому тисячі чоловіків і гордо усміхаючись їм услід. Справа у тому, що є люди, які народжуються одні на мільйон, яким тільки «дай прапор у руки – і на трибуну», які зламають і рознесуть усе на своєму шляху, тільки б досягти мети. Цих людей називають лідерами. Вони існують усюди, і саме їм вдається належним чином, розумно і раціонально керувати країною. А якщо додати до цього акторські здібності та чарівність жінок, то результат не забариться. Про це свідчить світовий досвід: Марґарет Тетчер, Анґела Меркель, Кондоліза Райс, Юлія Тимошенко. Ці жінки не тільки досягли високих посад у владі, а й вплинули на хід історії. Це «жінки-воїни», яких і бояться, і поважають. Водночас кожній із них довелося пройти нелегкий шлях, аби отримати місце під сонцем, точніше в політиці… І головною перепоною було те, що вони належали до жіночої статі. Докладніше...