Він біжить, шпортається, падає, піднімається і знову біжить. І ніякі вмовляння не допомагають. Він - непідкупний, як суд. А, може, навіть, і гірше. Він вбиває швидше і точніше за кіллера. Він безжальніший за будь-який камінь, який падає з неба комусь на голову. А, може, і не з неба. І коли усією душею, усім організмом, кожною клітинкою хочеться зупинитися, хоча б на секунду, він, як на зло, ще швидше біжить. І, як на зло, не шпортається. Він - володар світу. Він керує всім і всіма. Він найсильніше може розбити серце. Забрати свої речі й піти, нічого не сказавши. Піти назавжди. Не пояснивши нічого. Гримнувши дверима. Він заліковує рани. Але бере за це дуже високу ціну – частинку нашого життя. Принаймні, він хоч дійсно допомагає. Можна просто закрити очі й вуха, і ніс. І тихо, мовчки чекати, поки час не пройде. А навіщо? Його в нас і так небагато. Детальніше...