Вівторок, 26.11.2024, 15:30

Світ молоді

Інтернет-видання для школярів, студентів та молоді, яка хоче знати все!

Меню сайту
Календар
«  Серпень 2009  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Реклама
Наше опитування
Що вас найбільше радує з приходом весни?
Всего ответов: 707
Міні-чат
300
Реклама
Коментарі
01.04.2016

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

приветик

12.09.2015

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

прівет

04.05.2015

УКРАЇНСЬКИЙ СОННИК

менi приснилось лелека i чорна лебiдь що це буде

21.04.2015

ПИРЯТИНСЬКИЙ ПЕЙСМЕЙКЕР НА 4 ГОДИНИ

Дуже приємно читати про земляків такі гарні новини. Так тримати, Ярославе!

01.04.2015

ДОБРОВОЛЕЦЬ З ПИРЯТИНА: У ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ МЕНІ СПОКІЙНІШЕ, АНІЖ У ТЕПЛІЙ ХАТІ

Ми дякуємо таким чоловікам як Сергій Ящук. Нехай Бог береже їх, а ми будемо молитися за те, щоб вони повернулися до своїх домівок живими і неушкоджени

Реклама
Статистика

Онлайн всього: 6
Гостей: 6
Користувачів: 0

Головна » 2009 » Серпень » 28





Петро Мурдзя – чотириразовий чемпіон світу (2002, 2004, 2005, 2008-го років) та дворазовий чемпіон Європи з розв’язування шахових композицій. Народився і живе у Польщі. Має філологічну освіту. Досить добре володіє російською мовою. В Україну прилетів у якості міжнародного судді на шаховий турнір, приурочений 300-річчю Полтавської битви.

- Пане Петре, розкажіть, коли і з чого розпочалася Ваша кар’єра шахіста?
- Це було давно, коли мені було сім років, а займаюся я цією справою вже більше двадцяти п’яти років. Починав я з практичної гри, пробував роз-в’язувати задачі, а тепер займаюся і тим, і іншим.
- Чим для Вас є розв’язування шахових композицій і чому саме вони?
- Від цього заняття я отримую величезне задоволення, а разом з цим маю значні успіхи та непогану винагороду від Польської федерації шахів. Тому, крім задоволення, це ще й робота. Докладніше...
Переглядів: 746 | Дата: 28.08.2009 | Рейтинг: 0.0/0 | Комментарі (1)

Сидів я нещодавно на лавочці, у центрі міста біля фонтана, чекав хлопця, щоб взяти у нього інтерв’ю для нашої улюбленої газети «Світ молоді».
Це був доволі таки звичайний літній ранок — не дуже прохолодний, але і не дуже теплий, коли сонце ще сховане за де-не-де брудними хмарими, птахи на весь голос співають, а настрій підіймається з кожним ковтком свіжого повітря після тихої ночі.
Напроти мене сиділа пара — старий дідусь та бабуся. Років їм було, мабуть, до 70. Він обіймав її, та дивилися вони зачаровано кудись далі, на те, що я не міг побачити і, наврядчи побачу у свої 17. Я відвів погляд.
- Мені холодно, - негучно проговорила бабуся. Докладніше...
Переглядів: 742 | Дата: 28.08.2009 | Рейтинг: 0.0/0 | Комментарі (0)