П`ятниця, 29.03.2024, 08:20

Світ молоді

Інтернет-видання для школярів, студентів та молоді, яка хоче знати все!

Меню сайту
Реклама
Наше опитування
Що вас найбільше радує з приходом весни?
Всего ответов: 706
Міні-чат
300
Реклама
Коментарі
01.04.2016

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

приветик

12.09.2015

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

прівет

04.05.2015

УКРАЇНСЬКИЙ СОННИК

менi приснилось лелека i чорна лебiдь що це буде

21.04.2015

ПИРЯТИНСЬКИЙ ПЕЙСМЕЙКЕР НА 4 ГОДИНИ

Дуже приємно читати про земляків такі гарні новини. Так тримати, Ярославе!

01.04.2015

ДОБРОВОЛЕЦЬ З ПИРЯТИНА: У ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ МЕНІ СПОКІЙНІШЕ, АНІЖ У ТЕПЛІЙ ХАТІ

Ми дякуємо таким чоловікам як Сергій Ящук. Нехай Бог береже їх, а ми будемо молитися за те, щоб вони повернулися до своїх домівок живими і неушкоджени

Реклама
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Листи читачів » Листи читачів

Я ЗА ТЕ, ЩОБ ПРОВИНИ ПРОЩАТИ
Якби хтось запитав мене, що люблю робити найбільше, то відповіла, певно, так: проводити час зі своєю племінницею Альбінкою. Спостерігаючи за цим дворічним янголятком, відкриваю для себе стільки нового та незвіданого! Здавалося б, звичайнісіньке дитя, така собі маленька людина... Але у цьому милому створіннячку ховається справжній вчитель життя.
Чому я вважаю Альбінку щасливішою за себе й усіх людей навколо? Що є у ній таке, чого не маємо або не хочемо мати ми, дорослі? Відповідь проста: Альбінка (як і кожне маля її віку) вміє прощати і забувати про образи. Так кумедно споглядати: сердите дівчисько, яке щойно зробило велику шкоду і отримало за це від мами, дує губки і кричить всім услід: «Не дружу!». Але достатньо покликати її грати у піжмурки, потанцювати чи просто відволікти якоюсь іграшкою, як на дитячому личку з’являється посмішка, очі знову горять цікавістю, і щойно ображена і насуплена Альбінка вже бавиться зі мною у веселу гру.
От і міркую: ну, чому так не можуть робити дорослі?! У мене от ніяк не виходить! Можливо, колись усе ж таки розкриє Альбінка своїй тітоньці таємницю прощення, тоді все стане на свої місця… Адже у серці кожного з нас, такого могутнього, сильного, самодостатнього, живе маленьке потішне дитятко, яке понад усе на світі потребує ніжності й ласки і яке ще не втратило здатності дарувати прощення. Відшукаємо це дитя у собі – і одразу помітимо, що навколишній світ, бодай трішечки, але змінився на краще.
Юля Сабадишина,
м. Сміла
Категорія: Листи читачів | Додав: sasha (25.12.2009)
Переглядів: 1573 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]