Встановити єдині правила підготовки до самостійного життя неможливо. А якщо й взятися за справу складання їхнього списку, то потрібно врахувати неймовірну кількість нюансів. Та й ситуація у кожного різна. Хтось готується стати самостійним у 15 років, а інший випробовує своє щастя жити наодинці лиш по закінченні школи. Можу лиш розповісти власну історію і зупинитися на деяких суттєвих моментах, знання яких буде корисним. Уже потім використовувати подані думки чи ні - вирішувати вам. Справа особиста. Отже, почнемо. Коли вже стало відомо, в якому виші буду навчатися, настав час спокою, ні про що не варто було хвилюватися. З питанням місця проживання зустрілися лиш 25 серпня. У гуртожитку нам у чемній формі повідомили, що вільних ліжок наразі немає, порадили звернутись уже 1 вересня. Запевняли, що на вулиці новоспечених студентів ніхто не залишить. Що сказати, я була наївною. Перше вересня, урочисте відкриття минуло, студентський квиток уже в руках, от тільки, де зупинитися, - ще не відомо. Ближче до вечора в мене почалася паніка, я була одна і нічого не могла зробити. На щастя, доля зглянулася і комендант знайшла для мене місце у додатковій кімнаті для таких, як я, «яким не знайшлося». Отже, перед тим, як переїжджати до іншого міста на навчання, потурбуйтеся про місце прожиття якнайраніше. Вже з наступного місяця я розмістилася в іншій кімнаті з повноцінним місцем, не на додатковому ліжку. Але перестрахуватися не завадило б. Повернемося до першого вересня. Як бонус, студентам дали три дні на ознайомлення з інститутом, занять не було. А ти боїшся і крок ступити. Порада номер два: не бійтеся заводити нові знайомства. Це тільки допоможе в освоєнні місця, де вам доведеться як мінімум чотири роки навчатись. Я ж почала спілкуватися з іншими десь на другий день, ходити одній якось неприємно, та й така я була не одна. Ще мені пощастило, що я відразу подружилася зі своєю сусідкою по кімнаті, а вона виявилася ще й у моїй академічній групі. Далі розпочалися трудові будні – перші лекції, знайомство з викладачами, цікаві предмети. Але весь час перебувати у гуртожитку неможливо. Порада номер три: досліджуйте місто і шукайте нових пригод (звичайно, безпечних для вашого життя). Звичайно, на першому курсі навчанню студенти присвячують найбільше часу, але життя вирує за вікном. Усі чотири пори року такі неймовірні, що вихідні просто необхідно витратити на прогулянку. Спогади хоч залишаться потім і ви не будете казати, що життя студента таке нудне. Адже домашнього завдання завжди вистачатиме, а розважатися - це у крові молодих і творчих. Головне - не забувати про певні межі. Порада номер чотири: плануйте власні справи, використовуйте раціонально час. Від того, як ви організуєте себе, залежатиме не тільки ваше навчання, а і самопочуття вцілому. Спочатку я не могла зрозуміти, як усе можна встигнути. І «уроків» багато, і стільки всього цікавого навколо, хочеться піти, побачити, спробувати. Якщо ви хоча б визначите свої справи на весь день, - це набагато полегшить вам життя. Головне - не вдаватися до наполеонівських планів. Об’єктивно оцінюйте свої сили. І пам’ятайте, що не можна всюди встигнути і всього знати. Це просто не в силах звичайної людини. Життя летить, і ми повинні хоч часточку вхопити тієї вічності, що панує у цьому світі. Як писав індійський мудрець Рамачираку, на людську душу не випадає таких страждань, яких би вона не витримала. Тому, отримуйте від життя все і не розчаровуйтеся через дрібниці, в нас просто немає на це часу! Вікторія Топала Фото Юлії Сабадишиної
