Вона часто вдавала, що слабка, а він – що сильний. Насправді все було навпаки. Він любив дивитися на захід сонця, вона радісно зустрічала світанки. Він приходив першим. Вона постійно запізнювалася. У них ніколи не було побачень. Вона пила гірку каву. Він любив солодкий чай. Вона ніколи не одягала масок. Він їх ніколи не скидав. Вона любила білий колір. Він – лише чорний. Їм обом не подобалося їхнє сіре життя. Він казав, що Бог помер, вона – що помер Ніцше. Він ніколи не ходив у церкву, вона таємно молилася за нього. Він думав, що кінець уже скоро, а вона – що це лише початок. Він не вірив у рай, вона – у пекло. Вони обоє згорали від пристрасті. Вона хотіла залишитися недогарком, він – згоріти до кінця. Вона записувала свої думки на звичайних листочках у клітинку, він – лише у форматі doc. Вона любила ловити метеликів і спостерігати за ними, а він неодмінно обтинав їм крила. Вона обожнювала читати книги про людські обличчя, він – читати людські обличчя, як книги. Вона цікавилася вищою математикою. Він умів рахувати тільки хвилини. Вони обоє хотіли мати більше часу. Він обожнював гуляти під дощем, а вона завжди носила з собою парасолю. Він любив гуляти вуличками великих міст, вона – бродити вуличками його мозку. Він тримався за неї, вона його не відпускала. Він лікував свої рани, вона їх просто вирізала. Він любив робити подарунки, вона вважала найкращим подарунком себе. Він обожнював слухати музику, а вона – слухати тишу. Вони обоє мовчали. Вона знала, що помирає. Він тільки народжувався. Ліліана Філіпчук, м. Рівне Фото Світлани Довгенко
