Різні люди одну і ту ж картину сприймають по-різному. Ми можемо захоплюватися мистецтвом, можемо не розуміти його, але в будь-якому разі воно викликає емоції, певні почуття. Якщо ти не знайшов логіки у побаченому творі, - не варто панікувати. Можливо, вона просто відсутня. Повернемося до «предмету обговорення» - виставки Демієна Хьорста «Реквієм». Картини і експозиції вражають задумом, вкладеним змістом, але чи варто приміряти їх до себе ?! Особисто я була вражена картинами, складеними з крилець метеликів. Навіть якщо вони були несправжніми, мене відразу пройняло неприємне відчуття. Перед очима спочатку постала велика кількість живих метеликів, а потім їхні мертві тільця вже прикрашали стіну. Нам усім відомий вислів: «краса потребує жертв», але чи можна знищувати життя, щоб лиш полюбуватися «гарною смертю».
Звичайно, повідомлення «не паліть, не вживайте наркотиків» було всім зрозуміле з експозицій, та на мене великого враження вони не справили. На мою думку, курець також не кинув би палити, лиш побачивши білий стілець зі столом і того ж кольору цигарки, попільничка і запальничка. «Бережіть природу» – бачимо на кожному кроці. Ця ідея також була представлена на виставці. Чому ж не сказати відразу: «бережіть життя, воно ж найцінніше, що у нас є»? Та, мабуть, не таке воно вже й наше, якщо керуємо ним не ми. Експозиція присвячена Україні була неоднозначною. Помаранчеве полотно з мертвими мухами. Зрозуміло про що йде річ – люди, як комахи, кладуть життя за непотрібну боротьбу. Але ж чому нас ототожнюють з мухами ?! Можна багато відвідати виставок, як закордонних, так і вітчизняних. Та варто робити після цього висновки і відбирати лише корисне, потрібне, а не бездумно возвеличувати те, що, можливо, й не має змісту. Не купуймося на яскраві назви, імена, почнімо відкривати красу зсередини, з глибини душі, а не ховати її від очей оточуючих! Вікторія Топала, м. Київ. Фото:antonvityaz.livejornal.com novynar.
|