Обожнюю тихі місячні ночі. Коли повний місяць потихеньку підіймається, пробираючись між хащ дерев над водою, ніби хоче помилуватися собою. У такі хвилини хочеться поміркувати над чимось романтичним, приємним, а краще за все ні про що не думати. Просто милуватися цією красою і слухати, як десь далеко між дерев співає пісню кохання соловей, а можливо, якоїсь іншої пташини.
Обожнюю, коли місяць у повні стоїть над водою. Когось таке дійство захоплює, а когось, якщо вірити вченим, змушує робити незрозумілі, необдумані вчинки.
Можливо, повня тут ні до чого, можливо, у всьому винна вона, але ж когось потрібно звинувачувати у такій ситуації.
Він кохає її багато років, вони навіть рік були разом. Він був щасливий цей короткий час, а вона ним бавилася, як іграшкою. Вона його просто не кохає. Він – кохає і буде кохати, і ніколи її не забуде (принаймні, так здається в даний момент). Нещодавно місяць почав входити в повню і вона сказала йому: «Давай розійдемося». Хоча зі сторони це виглядало так: «йди далеко, щоб мої очі тебе не бачили». Таке траплялося раніше, але цього разу, мабуть, надовго. Можливо, навіть назавжди. Він надіється, що деякий час вона відпочине від нього і все налагодиться, бо таке вже траплялося. Але ці надії поки що марні – вона вирішила: «кінець».
Він кохає її всім серцем, що постійно болить, коли бачить її. Це серце шукає від неї ліки і не може знайти. Але в мене ще залишається надія на те, що вона схаменеться. Що в решті-решт побачить той біль, ті страждання і зрозуміє, що такі, як він, - не кожен зустрічний.
Вона зараз розважається з друзями,… а він у цей час намагається заснути. Заснути так, щоб коли закриваєш очі, - не ввижався її образ, щоб не було спогадів-сновидінь, де вони разом. Прокидаючись, хоче відчути кохання, взаємне – від дівчини, яку пам’ятає лише на ім’я і відчуттям сильного кохання до неї, але не знаючи, де її шукати. Просто знаючи, що така десь є.
Наталія РАКОВА