Виховання молодого покоління на засадах християнської моралі є основою духовного розвитку українського народу. Та молодь під впливом негативної інформації і шкідливих звичок поступово деморалізується, що є нагальною проблемою нації.
Керуючись бажанням з користю і приємністю для себе провести вихідні, а також знайти відповіді на питання, які мене давно цікавили, я подався на розмову до духовного наставника римо-католицької громади Бродів отця Анатолія Шпака.

- Після приєднання України до СРСР Римо-Католицька церква зазнала значних репресій та депортацій. Коли саме і за яких умов вона почала відроджуватися?
- Римо-Католицька церква за радянських часів майже не існувала. Багато священників висвячувалися підпільно, за що влада їх розстрілювала та садила в тюрми. Я був свідком цих подій, бо пережив часи переслідування, був жертвою цього режиму. Для того, щоб навчатися легально в семінарії у Ризі, потрібно було багато дозволів від влади, яка неохоче їх видавала, аргументуючи це відсутністю потреби у таких священниках. Набагато легше було вступити у духовні навчальні заклади Православної Церкви Московського патріархату.
Дякуючи проголошенню незалежності України, - це все позаду. З 1990 року Римо-Католицька церква почала відроджуватися. Вона на наших очах почала прогресувати і розвиватися.
- Чи є зараз якісь перешкоди на шляху розвитку Римо-Католицької церкви?
- Нині перешкод як таких немає, бо на загальнодержавному рівні створено найсприятливіші умови для процвітання. І ми користуємося цим. Сьогодні католики йдуть у ногу з часом, вдало пристосувавшись до ери комп’ютерів та електроніки.
Оскільки покликанням будь-якої церкви є допомога людям, - сестри працюють, допомагаючи дітям-сиротам та безпритульним, опікуються інтернатами, лікарнями, школами. Будуємо нові храми.
- Як ви особисто ставитеся до великої кількості конфесій в Україні? Чи не було б краще, якби вони об’єдналися в одну? Бог же один.
- Добре було б, якби людина мала сама вибір у цій багатоконфесійності, бо релігія - це особиста сфера. Мені сподобалося, як один священник сказав, що людина повинна походити по відправах різних конфесій і вибрати для себе ту, до якої їй лягло серце. В Європі це практикується, але в нас рівень релігійної і культурної свідомості для такого ще замалий. Тому над цим ще треба працювати, і процес триває.
- Чи схвалюєте ви введення у ЗСУ капеланів, зважаючи на те, що у нашому війську служать військовослужбовці різних національностей, релігій та конфесій?
- До цього я ставлюся якнайпозитивніше, тому що священник (неважливо якої конфесії) може внести світло добра, і не лише в армію, але й в інші сфери суспільного життя.
- Українська молодь під впливом сучасного телебачення та літератури, де пропагується аморальна поведінка, нецензура та жорстокість, поступово перетворюється в сіру масу. Яким чином зі сторони церкви можна зменшувати цей негативний вплив?
- Ми часто нарікаємо на жахливий духовний стан сучасної молоді, але в цьому винні ми самі, бо боїмося зустрітися з проблемами молоді сам-на-сам.
З боку церкви зменшувати негативні впливи на молоду особистість можна виховуючи дитину так, щоб вона усвідомила, що таке зло, а що добро, і вміла фільтрувати ці речі, пропускаючи через християнську призму.
- Які заходи проводяться в РКЦ для підвищення релігійної свідомості молоді?
- В основному це катехитична праця. У нас є навчальний рік та спеціальні підручники. Ми влаштовуємо театралізовані свята, робимо виїзд на щорічний конкурс вертепів у Перемишлянах. Діти ставлять досить оригінальні сучасні сценки.
Уже стає традиційною акція-конкурс «Для тебе, Маріє», в якій учні присвячують Богородиці власні вірші та пісні. Переможцям вручаємо невеличкі призи. Хочемо, щоб це поволі розвивалося.
У нас є багато фільмів оригінального змісту, які ми з дітьми за кавою з тортом переглядаємо. Молодь вчиться з сестрою, яка грає на гітарі, християнських пісень.
Вчимо дітей таких елементарних речей, як не смітити. Тому що християнин – це культурна людина.
- Як церква ставиться до спорту?
- Лише позитивно. Тому що людина має бути здоровою не тільки духовно, а й фізично.
Є також і спортсмени-священники. Наприклад, у Бердянську отець займається карате. Він організував при парафії секцію і вчить молодь цього мистецтва.
- Що б Ви хотіли побажати молодим людям?
- По-перше, щоб молода особистість визначила ціль свого життя, бо коли немає напрямку в житті, то воно є хаотичним. І йти до цієї цілі разом з Богом. Потрібно поставити собі запитання: «Чому я хочу опанувати ту чи іншу професію?». І усвідомити, що, опанувавши саме цей вид діяльності, зможу приносити добро людям і користь суспільству.
По-друге, хочеться побажати молоді, щоб вона була відповідальною, не байдужою до України і до старшого покоління.
По-третє, будьте благодійними та милосердними. Допомагайте тим, хто того потребує.
Відречіться від поганих звичок. Скажіть один одному: «Я радий, що ти не шкодиш собі і своєму здоров’ю». Забудьте погані слова, які розривають нашу ауру і біоенергію.
І на кінець, діти, живіть з Богом та будьте в житті активістами!
Розмову вів Ігор Слотюк.
Фото М. Максименка.