Хай в твоїх снах живе уже вона,
А я в своїх, либонь, зроблю порядок,
Бо так багато там ще спить тепла,
А іншим я дарую лише хмари.

Не бійся ти, я більше не прийду,
Не буду на яву в очах топитись.
Тоді, як ніч змалює темноту,
Дозволь і раптом нам двом не зустрітись.

Бо здамся я без бою і без слів,
Яскравим пензликом ми намалюєм ранок,
І, мабуть, будуть спільні наші сни,
Та зараз не прийду я в твій світанок...