Паралельно з розтиражованою масовою культурою існує величезний і надзвичайно цікавий пласт творчого продукту, який майже відсутній у нашому інформаційному просторі. У сучасних реаліях медійна присутність значить дуже багато: якщо тебе «крутять» по телебаченню або радіо, значить ти – зірка, якщо про подію не розповіли світські хронікери, - її, вважай, не було. Проте, ті ж такі мас-медіа (в даному разі – електронні) відкривають для оригінальних митців нові можливості донесення до публіки власних напрацювань. Завдяки поширенню Інтернету й різних соціальних мереж, скажімо, музиканти можуть вільно викладати свої пісні, анонсувати цікаві концерти і спілкуватися зі слухачами в он-лайні.
Утім, мистецька альтернатива існує не лише за рахунок комп’ютерних комунікацій – не менш важливу роль відіграють особисті контакти зацікавлених людей і створення відповідної інфраструктури цивілізованого дозвілля. Наприклад, щоб запросити виступити добротний музичний гурт, треба, по-перше, знати, що це комусь потрібно, а, по-друге, мати відповідне місце для проведення заходу. Це не обов’язково повинен бути найбільший концертний майданчик – достатньо мати затишний арт-клуб з нормальною апаратурою, гарною акустикою і доступними цінами.
Ще донедавна для Полтави навіть такий мінімум був недосяжним (натомість практикувалися майже інтимні квартирні концерти), але нині ситуація стала покращуватися. Шанувальники різнопланової музики, напевно, помітили, як зарясніли афішами дошки оголошень на автобусних зупинках – практично щотижня якась відома (чи не дуже) команда грає в нашому місті. Правда, аншлаги бувають не щоразу, але іноді потрапити на концерт хорошої групи вдається з великими зусиллями.
Звісно, мистецьке життя сучасної Полтави не обмежується виступами «Пропалої грамоти» чи «Онейроїда», тому що аудиторії, мабуть, не менш цікаві добра література, фотографія, артхаусне чи документальне кіно. Поки що не йдеться про якісь грандіозні імпрези, але сама по собі тенденція позитивна – люди не замикаються у спілчанських середовищах, самоорганізовуються, контактують між собою, домовляються і роблять творчі проекти, скажімо, вечори поезії за участю полтавських, харківських і київських авторів. Таким чином наше місто заявляє про себе на культурній мапі країни, а не лише тішиться славою «духовної столиці», яку років 12 тому співаючий ректор Михайло Поплавський, пригадується, назвав «духовним болотом». Із цим малоприємним епітетом, до речі, багато хто погоджувався, бо й справді інтенсивність культурного життя і продукування нових знаних постатей, за поодинокими винятками, не давали поважних підстав для такого визначення.
Гаразд, якщо зі «столицею» проблематично, то подбаймо хоча б про те, щоб не бути «культурною провінцією». Скаржитися на обставини – найлегший, але не найпродуктивніший шлях. Тим більше, що в Полтави під боком є позитивний і надихаючий приклад Дніпропетровська. Там група амбітних та ініціативних молодих людей кілька років тому заснувала мистецьку агенцію «Арт-Вертеп». До її складу нині входять музичний гурт, книжковий магазин, популярний Інтернет-сайт, компанія звукозапису й організації видовищ. Завдяки ентузіазмові «вертепників» та їхньому вмінню шукати меценатів у місті над Дніпром відбулася незліченна кількість культурних акцій, а їхніми учасниками стали практично всі найвідоміші українські митці – від Сергія Жадана й Оксани Забужко до «Гайдамаків» і «ВВ». Тепер щойно заходить розмова про мистецький ландшафт сучасного Дніпропетровська, - на думку і язик неодмінно спадає «Арт-Вертеп». І таких прикладів локальних осередків творчої активності насправді чимало. Можливо, незабаром серед шановних «Дзиґи» й «Останньої барикади» зазвучить і назва якогось полтавського мистецького об’єднання.
Сергій ШЕБЕЛІСТ