Якщо ви ризикнули вирушити на відпочинок на кримський берег у розпал сезону, – незабутні враження вам гарантовані. Дорогоцінне місце на вузькій стрічці пляжу вимірюватиметься для вас у квадратних сантиметрах. Ви будете у курсі всіх тонкощів особистого життя ваших сусідів по пляжу, вислуховуючи їх безкінечні розмови по мобільному. Тиснява і спека стають настільки реальними, що, здається, вони згущують повітря до стану желе.
Ба, навіть у воді немає порятунку. Якби Посейдон, розгніваний безцеремонністю людей, метнув свого тризуба у кримські прибережні води, то він стояв би, як ложка у наваристому борщі.
Часом морю набридає надмірна увага до себе, і воно влаштовує невеликі демонстрації сили, піднімаючи хвилі і злизуючи речі необачних відпочивальників, аби потім з огидою виплюнути домашні покривала, парасолі, рушники і гумові в’єтнамки на іншому боці затишної бухти.
Ось саме після такого шторму я і зустріла його. Він лежав на мілководді, колихався у такт з хвилею, і яскраві смуги світла вранішнього, ще теплого і ласкавого сонця, пробігали по його досконалому тілу. Йому так пасував колір засмаги і біла смужка посередині з якимись чудернацькими коричневими вкрапленнями – химерний виверт, певно, ще кембрійської магми. Я виловила камінчик з води, і раптом помітила отвір, оторочений білими кристаликами, неначе інеєм. Справжній курячий бог! Він зручно вмостився на долоні, і його відшліфоване тисячоліттями тільце випромінювало ласку шовкової води і тепло південного сонця. Він дійсно обіцяв здійснення всіх бажань! І я взяла його з собою.
Повернення завжди приносить копицю нагальних справ, які чомусь із подвійною швидкістю накопичуються саме тоді, коли тебе немає вдома. А тому руки дійшли до торбинки із кримськими сувенірами лише тиждень потому. Перебираючи дрібнички, я спочатку не впізнала свого бога. Він став бляклим, сірим і буденним, неначе втратив назавжди своє внутрішнє сяйво. Він уже не пестив долоню відлунням щедрого південного сонця, бо в ньому оселилося щось депресивно-крижане.
Я відчула себе винною. Заради своїх егоїстичних забаганок я забрала його з того світу, до якого він належав. А він страждав від того.
Наступного літа я знову повернуся до того пляжу. Обов’язково.
Анжела МЕЛЕШКО