Тут виступали як молоді та перспективні, так і вже відомі українські гурти. Цього разу серед учасників були „Kids Room 402”, „Great Сrunch”, „Сестра Керрі”, „Нове покоління”, „Анімато”, «Контрабас», «Арахнофобія», «П@ПА КАРЛО», „Мурени”, „Воанергес”, „Онейроїд”, „Транс-Формер”, „Мерва”, „Гапочка”, „Пропала грамота”, - загалом зо три десятки гуртів з Полтави, Харкова, Львова, Донецька, Івано-Франківська та інших міст України. Попри побоювання організаторів, у загальний настрій „вписалася” четвірка оперних тенорів „Теноре бельканто”: „Червону руту” та інші українські хіти їм підспівували зо три тисячі горлянок. Непогано відіграли свою програму гості з Білорусії – ска-фанковий гурт „Хуткі смоуж” («Швидкий равлик»), хоча й дуже скидалися на своїх співвітчизників „Ляпіса Трубєцкого”. Найбільш драйвовим виявився виступ гурту „Кораллі” – за енергетикою їх можна порівняти хіба з „Гайдамаками”, коли ті в доброму гуморі. Хедлайнерами фестивалю стали „Гудімов”, „Dazzle Dreams” та „С.К.А.Й”.
Уже вдруге дійство проходило під гаслом: «Хто за Україну – не вживає нікотину. Хто за українську волю – не вживає алкоголю». Його повісили на сцені поряд із зображенням гетьмана Івана Мазепи, якому, власне, і присвячено фестиваль. Загалом цього разу було багато музики, що запам’ятовується і яку хочеться співати разом. „...Я не буду співати шансон і навіть за міліон!”, „...возрадуємся усі від мала до велика / коли просить копієчку у тебе каліка!” - оригінальні пісенні салогани жваво підхоплювалися публікою. Взагалі ж, у „Мазепа-фесту” є один майже терапевтичний ефект. Можна скільки завгодно критикувати список учасників чи рівень організації, але якийсь час після концерту тебе буквально верне від комерційної попси і насаджуваної тюремної романтики. Тобі відверто бракує цієї щирої атмосфери і позитивної енергетики. Таке собі міні-щеплення від отупіння. За два дні на Співочому полі імені Марусі Чурай побувало близько 11 тисяч молодих громадян. А значить, можна сподіватися на стійкий імунітет.