Чим сьогодні переймаються жінки повсякчас? Це вже не тільки домашній затишок і діти, а й кар’єра, прибуток у сімейному бюджеті та багато іншого. Якщо брати ще глобальніше, то жінка, займаючи високий пост державного рівня, повинна думати ще за благоустрій своєї країни. Та чи правильно все це? Сучасність називає це процесом фемінізації суспільства. Щось невідворотне і, на думку більшості жінок, необхідне. Мовою науковою визначення звучить так: фемінізм — теорія рівності двох статей, яка творить ідейну основу організованого руху жінок. Суттю феміністичних переконань є думка, що жінка зазнає суспільної дискримінації, насамперед через приналежність до своєї статі. Дивно, але ввів дане поняття у вжиток чоловік. Це був французький соціаліст-утопіст Шарль Фур’є. «Соціальний стан жінок є мірилом суспільного прогресу», - так говорив філософ. Найвизначнішим ідеологом фемінізму є Сімона де Бовуар. Одна з визначальних феміністичних хвиль на Заході відбувалась у 1970-ті роки. Головними його гаслами були пропаганда свободи вибору репродуктивної поведінки, тобто доступ до контрацептивів та планування сім’ї, сексуальна революція, перегляд традиційних стосунків між жінками та чоловіками в усіх сферах життя, доступ чорношкірих жінок до тих самих благ, якими користувалися білі жінки, та багато інших. Західні жінки активно утворювали жіночі організації та групи підтримки. Популярним методом роботи з жінками був метод так званого «підйому свідомості» («consciousness-raising»). Жінки збиралися на базі свого району малими дискусійними групами, щоб відверто говорити про всі свої проблеми, які вони не могли порушити більше ніде. Найголовнішим було те, що жодна з цих груп та організацій не мала партійної належності, а створювалася виключно як організація жінок. Крім того, окреслювалося ціле коло «суто жіночих проблем», які мали право вирішувати самі ж жінки. Ідеї фемінізму в Радянському Союзі не поширювались. Одним з пояснень було те, що наші жінки вже здобули всі, або майже всі, права, і їм більше немає чого виборювати у держави. Усі невирішені питання були покликані розв’язувати жіночі ради на виробництві, а також спілки радянських жінок. Перша спроба впровадження феміністичних ідей була зроблена Тетяною Мамоновою та її ленінградською групою. Це була публікація альманаху «Марія», в якому вони намагалися привернути увагу до особливої сили й ролі, що покликана відіграти жінка в сучасному суспільстві. Редактори альманаху були вислані за межі СРСР. Під впливом феміністичної теорії сформувався український жіночий рух. Його особливістю є тісний зв’язок з національно-визвольною боротьбою. У Наддніпрянській Україні основні зусилля емансипаційного руху були зосереджені на боротьбі за право жінки на освіту, зокрема, вищу («Общество помощи высшему женскому образованию» у Харкові). У західноукраїнських землях у 1884 у Станіславі Н. Кобринська ініціювала створення Товариства руських женщин, згодом виникли Клуб русинок, Жіноча громада, Кружок українських дівчат тощо. Ідеологічною основою цих товариств був фемінізм у поєднанні з національною ідеєю. Сьогодні феміністичний рух не має організованого спрямування, але набув глобального характеру. Такі настрої із самого початку викликали гостру критику, вона є і зараз. Основним аргументом проти є безпідставне винесення ролі жінки на перший план, розгляд усіх питань через призму лиш жіночих проблем. Можливо, ці твердження і мають зерно істини, саме тому і серед жінок знаходяться ті, яких влаштовує їхня роль без зайвої відповідальності. Думаю, що у будь-якому разі не потрібно вдаватися до радикальних дій. Це нікому не потрібно і ситуацію не покращить. Підготувала Вікторія Топала Фото М.Максименка
