Сучасній дівчині потрібно дійти до своєї хатини, місця в житті, і на цьому шляху не впасти, немов скошена квітка. Трапляються випадки, коли довірливі дівчиська потрапляють під вплив майстерно виготовлених інформаційно-інтелектуальних технологій, які розповсюджуються з теле- і радіоефіру та дивляться з обкладинок глянцевих журналів. Завдання цих технологій має чітко окреслену мету – шляхом бомбування позбавити корінних жителів національної пам’яті, гордості за свою країну, зруйнувати душу. Хто потрапив під цей вплив, починає раптом забувати, чийого він роду. Тоді людина починає блукати в лабіринті ілюзій, не розуміючи, що потрапила в пастку, яку підготували ворожі сили. Саме тому найголовнішим завданням батьків та педагогів є виховання підростаючого покоління на українській культурі та патріотиці, де найголовнішою цінністю є про українська національна ідея.

Усі країни, які бажали стати могутніми (США, Англія, Німеччина, Японія), починали з ідеї патріотизму, відданості своїй Батьківщині. У США звичайних пастухів-ковбоїв кінематограф перетворив на романтичних героїв. Хоча ми не пам’ятаємо жодного імені серед ковбоїв. А у нас в минулому дійсно були легендарні особистості. Спочатку амазонки, потім з’явилися степові лицарі – козаки. Хоча Україна – мирна держава, про це свідчать наші національні ознаки: барва – жовто-блакитна, птах – лелека, рослина – червона калина, дерево – верба. Водночас, це могутній український дух, що віками зберігає наші звичаї, обряди, які виникли ще у сиву давнину.

Тарас Шевченко охарактеризував націю, як буття мерт-вих, живих і ненароджених. Тому ми повинні пам’ятати про людей, які жили в минулому, дбати про сучасне покоління і думати про майбутнє, про тих, хто прийде нам на зміну.

Взагалі, історія України настільки насичена подіями, що жити на землі своїх предків – це вже щастя, а зробити державу могутньою, цивілізованою, культурною, всебічно розвинутою ми повинні власним розумом та своїми руками.

Олександр ВАКУЛЕНКО, м. Київ.
Фото автора.