Пригадую, я маленьким хлопчиком слухав, як мої дядьки й батько співали духовні канти, і що робилося в моєму маленькому серці, я тоді не усвідомлював, але переді мною відкривався такий величезний космос! – згадує голова обласної „Просвіти”, організатор фестивалю Микола Кульчинський, - І досі вважаю, що сильнішого виховного впливу на дитину, ніж українська церковна музика, немає”.
Коли Тарас співав середньовічні духовні пісні, стояла така тиша, яку важко уявити на концертах. До речі, те, що зараз називають народними піснями, здебільшого має авторів.
„Хто їх писав? Письменні, освічені люди - князі, бояри, часто це були пострижені в ченці князівські сини, котрі часом ставали святими”, - пояснює Тарас. Наприклад, дід відомого письменника Федора Достоєвського теж був василіанським ченцем.
Мимоволі виникає запитання, як дійшли до нас середньовічні партитури, адже до ери звукозапису залишалося ще кілька століть. „Багато речей збереглося у друкованих і рукописних збірниках. Деякі стародавні українські піснопіння занотовані ще київською квадратною нотацією. Дещо знаходжу в антикварних магазинах, в Переяславській бібліотеці Сковороди, тоді купую або перефотографовую, - зізнається Тарас, - Ми ж не хочемо, щоб це просто лежало у когось в колекції, ми хочемо цим користуватися”. Галина Пустовгар. Фото І.Дедюхіної.
|