Чи задумувалися ви коли-небудь над такими поняттями як «родина» та «сім’я»? Чи не здається вам, що ці прекрасні речі повинні стати ціллю, сенсом та метою людського життя? Адже заживемо ми з вами краще, щасливіше та багатіше лише в тому випадку, коли переосмислимо людські цінності, коли зрозуміємо, що всі ми, українці, - велика глобальна сім’я, не зважаючи на те, хто, якою мовою розмовляє, в яку церкву ходить, де живе чи за кого вболіває. Друзі, полюбімо один одного, як брат брата чи сестра сестру, об’єднаймось заради мети, яка в нас спільна – світле майбутнє! Отже, що ж таке сім’я? Сім’я – це люди, яких об’єднують не лише сімейні зв’язки, а й безмежне кохання,щира любов, душевна гармонія, сім’я – єдине ціле. При спілкуванні двох закоханих людей, при взаємній щирості та ніжності, відбувається об’єднання думок-образів, енергій та старань, мрії поступово стають реальністю. Сім’я – це мікрочастинка, своєрідна клітинка цілісного організму суспільства.
Чому ж наше суспільне життя сповнене негараздів? Задумуючись над цим питанням, ми чомусь мислимо так примітивно, шукаємо винних, критикуємо владу, Бога, нарікаємо на несправедливість, суспільну нерівність,корупцію. Та причина не в цьому… В сім’ї, як у частинці цілого, міститься інформація про весь організм. Отже, хвора сім’я – хворе й суспільство. Чи не здається вам, дорогі друзі, що Бог нам прямим текстом говорить, щоб ми навели лад у сім’ї, тоді будуть гаразди і у державі.
Ми чомусь забуваємо, що маємо жити ще й заради когось творити і працювати для когось милого, симпатичного і неймовірно ніжного. Чомусь створюємо сім’ї заради якоїсь вигоди, пускаємо в сімейне життя агресію, злість, ревність, ненависть. Чомусь діти в сім’ях виховуються не любов’ю, не мораллю, не церквою, а насиллям, погрозами, сварками вітаміном «Р», батьки в гонитві за збагаченням забувають головне: дитина – не робот, їй потрібна увага, свобода власних почуттів і думок для нормального саморозвитку. Принцип «буде так як сказав я, бо я – батько…» принижує почуття власної гідності малого громадянина, розвиває чимало комплексів, запускає у душі програму агресора, раба… Погано виховуючи своїх нащадків, маємо усвідомити одну річ: за це понесемо відповідальність не лише перед майбутніми поколіннями та державою, а й перед Богом…
Чомусь не цінимо подружню вірність, через раннє статеве життя поза шлюбом багато з нас неспроможні осягнути всієї величі таїнства подружжя.
В цьому й наша біда, любі українці, маємо те, що маємо… Але ситуація не критична, і виберемось з морального багна лише в тому випадку, коли істинно захочемо жити краще. А я щиро вірю, що разом ми – сила, ми здатні на подвиги. Давайте повіримо в чудове майбутнє, переженемо по рівні життя Європу, зрозуміймо, що нам нікого не треба, бо ми сильні, ми – нація.
Давайте створювати здорові сім’ї, піднімемо наше суспільство на ноги, зрозуміймо, що головне в житті - не ковбаса і не ціна на неї, а любов, дружба, взаємоповага та моральне тепло. Будьмо вірними сім’ї, державі, світлому майбутньому, живімо в багатстві моралі!
Ігор СЛОТЮК
Фото Ю.Сабадишиної
|
