До самогубства як до явища можна ставитися по-різному, як і до людей, які їх скоюють або котрі намагалися це зробити. Але, тільки не з байдужістю стороннього спостерігача. Відгороджуючись від таких людей і сприймаючи їх як «анормальних», оточуючі тим самим навішують ярлики на зневірених людей. Таке ставлення тільки посилює їхній стан і негласно підтверджує уявлення про суїцид як про єдиний, вірний і надійний спосіб перервати своє «безглузде» і «нікому непотрібне» існування. Попередження самогубства являє собою процес припинення акту саморуйнування. Воно полягає в контакті віч-на-віч із зневіреною людиною і наданні їй емоційної підтримки та співчуття в соціальній і психологічній кризі. Ніхто з людей не народжується з бажанням померти. Частина особистості хоче жити, інша прагне піти. Суїцидальна налаштованість є минущою - ці почуття можуть з’являтися, зникати, виникати знову. Ця закономірність є основою попередження самогубств. ЯКИМ ЖЕ ЧИНОМ МОЖНА ДОПОМОГТИ ЛЮДИНІ? 1. Підібрати ключі до розгадки суїциду. Необхідна не тільки турбота та участь друзів, а й здатність роз¬пізнати ознаки прийдешньої небез¬пеки: суїцидальні погрози, попередні спроби самогубства, депресії, значні зміни поведінки або особистості людини, а також приготування до останнього волевиявлення. Вловіть прояви безпорадності і безнадійності і визначте, чи не є людина самотньою та ізольованою. 2. Не відкидайте можливість скоєння самогубства саме цією людиною. Якщо ви вважаєте, що комусь загрожує небезпека само¬губства, -дійте у відповідності зі своїми власними переконаннями. 3. Встановіть дбайливі та якісні стосунки. Для людини, яка відчуває, що вона марно живе і її не люблять, турбота та участь чуйної людини є потужними підбадьорливим засобом. Саме таким чином ви краще проникнете в ізольовану душу зневіреної людини. 4. Будьте уважним слухачем. Суїцинденти особливо страждають від сильного відчуття відчуження. У силу цього вони бувають не налаштовані прийняти поради. Ви можете надати неоціненну допомогу, почувши слова, що виражають почуття цієї людини - будь то смуток, вина, страх чи гнів. Іноді, якщо ви просто мовчки посидите з нею, - це стане доказом вашого зацікавленого і дбайливого ставлення до її проблеми. 5. Не сперечайтеся. Зіткнувшись з суїцидальною загрозою, друзі та родичі часто відповідають: «Подумай, адже ти живеш набагато краще за інших людей; тобі б слід було дякувати долі». Ця відповідь відразу блокує подальше обговорення. Такі висловлювання викликають у нещасної людини і без того ще більшу пригніченість. Не проявляйте агресію при розмові з потенційним самогубцем і постарайтеся не виказувати потрясіння від почутого. Вступаючи в дискусію з пригніченою людиною, можна не тільки програти суперечку, але й втратити її саму. 6. Не ставте непрямих питань, таких як: «Я сподіваюся, що ти не замислюєш самогубства?». В них криється відповідь, яку ви хотіли б почути. Якщо відповідь буде «ні», то, допомогти у вирішенні суїцидальної кризи, швидше за все, не вдасться. Кращий спосіб втрутитися у кризу - це дбайливо поставити пряме запитання: «Ти думаєш про самогубство?». Воно не призведе до подібної думки, якщо у людини її не було. Навпаки, коли суїцидент налаштований на самогубство, знаходить небайдужу до його переживань людину, яка згодна обговорити цю заборонену тему, - це буде для нього рятуючою соломинкою, за яку він зможе вхопитися. Слід спокійно запитати, наприклад: «З яких пір ви вважаєте своє життя настільки безнадійним?», «Як ви думаєте, чому у вас з’явилися ці почуття?», «Чи є конкретні міркування, як накласти на себе руки?». Ваша згода вислухати і обговорити його біль буде великим полегшенням для зневіреної людини, яка відчуває страх осуду. 7. Не пропонуйте невиправданих утіх. Причина, по якій суїцидент відкриває свої думки, полягає в бажанні викликати занепокоєння його ситуацією. Якщо проводити з ним бесіду з любов’ю і турботою, то це значно знизить загрозу самогубства. В іншому випадку розмова може закінчитися суїцидом. Суїцидальні люди з презирством ставляться до зауважень типу: «Нічого, нічого, у всіх є такі ж проблеми, як у тебе» - й інших аналогічних кліше, тому що вони різко контрастують з їхніми муками. Ці висновки лише мінімізують, принижують їх почуття і примушують відчувати себе ще більш непотрібними і марними. 8. Пропонуйте конструктивні підходи. Замість того, щоб говорити суїциденту: «Подумай, якого болю зав¬дасть твоя смерть близьким?», поп¬росіть поміркувати про альтернативні рішення, які, можливо, не приходили йому в голову. Одне з найбільш важливих завдань профілактики полягає в тому, щоб допомогти визначити джерело психічного дискомфорту. Найбільш підходящими питаннями можуть бути: «Що з вами сталося за останній час?», «Коли ви відчули себе гірше?». Потенційного самогубця слід підштовхнути до того, щоб він якомога точніше визначив проблему, і те, що її посилює. Якщо кризова ситуація та емоції виражені, то слід з’ясувати, як людина поводилася у подібних ситуаціях у минулому. Вони можуть бути корисними для вирішення цього конфлікту. 9. Вселяйте надію. Саморуй¬нування відбувається, якщо втрачаються останні краплі оптимізму. Коли люди повністю втрачають надію на гідне майбутнє, вони потребують ради, альтернативної пропозиції: «Як би ви могли змінити ситуацію?», «До кого ви могли б звернутися за допомогою?». Надія допомагає людині вийти з поглинутих думок про самогубство. Померла кохана людина не може повернутися, як не надійся, ані молися. Але близькі можуть відкрити для себе нове розуміння життя. Оскільки особи, схильні до самогубства, страждають від внутрішнього емоційного дискомфорту, все навколишнє здається їм похмурим. Але їм важливо відкрити, що немає сенсу застрявати на одному полюсі емоцій. Людина може любити, не заперечуючи, що іноді відчуває відверту ненависть; сенс життя не зникає, навіть якщо воно приносить душевний біль. Темрява і світло, радість і смуток, щастя і страждання є нероздільно переплете¬ними нитками у тканині людського існу¬вання. Таким чином, підстави для реалістичної надії повинні бути представлені чесно, переконливо і м’яко. Дуже важливо, якщо ви зміцните сили і можливості людини, вселите їй, що кризові проблеми - зазвичай минущі, а самогубство - безповоротне. 10. Оцініть ступінь ризику самогубства. Постарайтеся визначити серйозність можливого суїциду. Адже наміри можуть відрізнятися, починаючи зі швидкоплинних, розпливчастих думок про таку можливість і кінчаючи розробленим планом суїциду. Незаперечним фактом є те, що чим більше роз¬роблений метод самогубства, тим вище його потенційний ризик. Дуже мало сумніву в серйозності ситуації залишається, наприклад, якщо депреси¬вний під¬літок, не приховуючи, дарує комусь свій улюблений магнітофон, із яким він ні за що б не розлучився. У цьому випадку ліки, зброю або ножі слід прибрати подалі. 11. Не залишайте людину одну в ситуації високого ризику самогубства. Залишайтеся з нею якомога до¬вше або попросіть кого-небудь побути з нею, поки не вирішиться криза чи не прибуде допомога. Для того, щоб показати людині, що оточуючі піклуються про неї, і створити відчуття життєвої перспективи, можна укласти з нею так званий «суїцидальний контракт» - попросити про обіцянку зв’язатися з вами перед тим, як він зважиться на самогубство в майбутньому для того, щоб ще раз обговорити можливі альтернативи поведінки. Така згода може виявитися досить ефективною. 12. Зверніться за допомогою до фахівців. При загрозі самогубства не слід недооцінювати допомогу психіатрів та клінічних психологів. Завдяки своїм знанням, умінням та психотерапев¬тичному впливові ці фахівці мають унікальні здібності розуміти потаємні почуття, потреби та очікування людини. Під час психотерапевтичної консу¬ль¬тації зневірені люди глибше розкривають своє страждання і тривоги. 13. Важливість збереження підтримки й турботи. Якщо критична ситуація минула, то не можна розслаблятися. За поліпшення часто приймається підвищення психічної активності людини. Буває так, що напередодні самогубства депресивні люди кидаються у вир діяльності. Вони просять вибачення у всіх, кого скривдили. Це може викликати у інших оманливе відчуття полегшення і ослабити пильність. Але ці вчинки можуть свідчити про рішення розрахуватися з усіма боргами і обов’язками, після чого можна накласти на себе руки. Емоційні проблеми, що призводять до суїциду, рідко можуть зменшуватися повністю, навіть коли здається, що найгірше - позаду. Тому ніколи не слід обіцяти повної конфіденційності. Надання допомоги не означає, що необхідно дотримуватися повного мовчання. Як правило, подаючи сигнали можливого самогубства, розпачлива людина просить про допомогу. І, поза сумнівом, ситуація не вирішиться до тих пір, поки така людина не адаптується в житті. Суспільство не має права засуджувати людей за душевний біль, якого вони намагаються позбавитися таким радикальним способом. Ми не знаємо всього змісту їх душевного стану. Краще стати більш уважними до людей, щоб вчасно прийти на допомогу і спробувати знайти можливі шляхи вирішення проблем і цим уникнути непоправних наслідків. Олена СОРОЧИНСЬКА, психолог, консультант з питань сім’ї та розвитку особистості, VUkraine2009@ukr.net Фото Світлани Довгенко
