ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ. ЧОМУ ВОНО ВИНИКАЄ? ЯК З НИМ БОРОТИСЯ?
Часом ми робимо речі, за які потім вибачаємося, говоримо слова, які ображають інших, вбивають морально. Навіщо ми це робимо? Інколи навмисно, інколи ні. Частіше навмисно. Таким способом ми показуємо свою силу, показуємо, що ми вільні і незалежні, безстрашні і відважні. Цим ми захищаємося від образ інших і у свою чергу ображаємо. Добре, якщо це буде наш ворог, а коли це рідна і дорога нам людина? Проходить час, почуття холонуть, слова вже не ріжуть, от тоді і виникає почуття провини. Чому воно виникає? А тому, що ми спочатку щось робимо, а вже потім думаємо про те, що ми зробили. От коли ми починаємо аналізувати свій вчинок, думати, що правильно, а що ні, от тоді воно й виникає. На душі стає важко, голова заповнена думками про те, як усе виправити. Ми біжимо і просимо пробачення, вимолюємо його навколішках. Добре, коли тебе пробачають, гірше, коли вибачення просто не приймається. Почуття провини ще довго живе в серці, може там померти, якщо вибачення так і залишиться непочутим. Як боротися з почуттям провини? Дуже просто. Краще взагалі не робити необдуманих вчинків, не говорити образливі слова. Образити можна встигнути завжди, а от стати вибаченим дуже не легко. Якщо ти подумаєш двічі перед тим, як один раз сказати, - ти скажеш удвічі краще. Думки – початок вчинків. Тому потрібно бути уважним до них. Можна подумати про щось лихе і забути, гірше буде, коли думки перетворяться у слова. Життя коротке, ніхто не знає, де кінець. Наробити помилок може кожен, а от виправити їх можна не встигнути. Треба не соромитися говорити «пробач». Бо хто не вибачається за свій ганебний вчинок, той подвійно винний. І почуття провини буде переслідувати до самої смерті. Аліна Юнак Фото Світлани Довгенко
