У такі хвилини розумієш, що життя – найвища цінність, яку треба шанувати і берегти будь-якою ціною. Отак мчиш до місця аварії і в свідомості перед тобою прокручуються всі ті шкільні уроки ОБЖ , яких ти так не любив і вважав, що в побуті вони тобі будуть аніскілечки не потрібні.
За якусь долю секунди після нас підбігає до жертви ДТП й водій іномарки – гарно вдягнена паняночка, ділова леді, що не помітила бабці, яка переходила дорогу за кілька метрів до пішохідного переходу, відволіклася за кермом, несподівано натиснувши на педаль газу.
Друг Володимир відразу ж викликав «швидку», ми з Дмитром, переконавшись у тому, що постраждала пані може звестися на ноги, допомагаємо їй це зробити. Всі дії супроводжуються криками обох жінок, які, як потерпіла, так і водійка, у стресовому, шоковому стані не контролюють себе. Інші автівки, маршрутки об’їжджають нас тротуаром, поспішаючи у своїх справах, боячись вибитися із графіку, маршруту через якийсь дріб’язковий затор, яких у Львові за добу трапляється чимало.
У кінцевому результаті старша жіночка, будучи не в змозі тверезо оцінити ситуацію, відмовляється дочекатися бригади медиків, намагається залишити місце аварії. А що, як вона, не тямлячи себе, впаде десь непритомна по дорозі додому? Та вирішуємо не стримувати її силоміць, їй і так довелося пережити сьогодні чимало. Від’їжджає й синій «Ландсер».
Безумовно, пригода є якимось знаком. Чомусь саме сьогодні ми опинилися не на тій зупинці, де звично чекаємо трамвай, а на наступній, і саме в той момент, коли сталась аварія.
Одноголосно вирішуємо того дня сходити до церкви, де Бог відкриває мені розуміння цієї ситуації, за яку, як черговий життєвий урок, щиро дякую Всевишньому.
Сенека колись писав, що людина протягом життя прагне смерті, хоче померти, постійно нарікаючи на життя, здоров’я, суспільний устрій, бідність, владу, проблеми, але коли опиняється зі смертю віч-на-віч, усе-таки лякається її і будь-що намагається втекти.
Якось подруга, роздумуючи над темою смерті, розповіла про важкий період свого життя, коли, будучи у стані депресії, намагалася закінчити життя самогубством, що, на щастя, закінчилося не вдало. Дівчинка розповідала, як їй не хотілося жити, як вона не бачила сенсу у своєму земному існуванні. І це відчував Бог, який не сидить десь там на захмарній висоті та байдуже спостерігає за нами, а Бог, який мешкає в людському серці і знає про кожне найменше хвилювання, сподівання, радість чи будь-який інший стан душі. Господь, бачачи, що дівчинка замість того, щоб радіти кожному новому дню, страждає від них, послав їй кілька знаків, щоб та, проаналізувавши їх, змінила своє ставлення до життя. Молоду панянку два рази спіткало лихо в дорозі: трамвай, у якому їхала, зійшов з рейок і перевернувся. Трохи згодом їхала в маршрутці, яку підрізала вантажівка, і та з’їхала з дороги і врізалася в іншу машину. Потім раптова втрата свідомості в гуртожитку.
Всі ці знаки – голос Бога, який прямим текстом говорить, що життя – не тягар, якого треба позбутися, а фантастична, чудова річ, що приносить масу щастя і задоволення. Життя – це річка, потужний потік енергії. Ніколи не потрібно йти проти течії, проти волі Бога, а то буде не солодко, воно знищить тебе так само, як знищує організм шкідливі хвороботворні клітини, щоб ті не отруювали органів та їх систем.
Всесвіт – злагоджений механізм, у центрі якого стоїть вища енергія в лиці Бога. Якщо жити в гармонії зі Всесвітом, продукувати лише позитив, досягати поставлених цілей і задумів – то будеш почувати себе в житті, як риба у воді. Але сіючи розбрат і дисгармонію, постійно нарікаючи на власне оточення, суспільство, розвиток подій – не усвідомлюємо того, що запускаємо програму самознищення, таку-собі бомбу сповільненої дії, яка, якщо нічого не робити і продовжувати в тому ж дусі, колись-таки добряче «бабахне».
Ніколи не варто опускати руки і впадати у відчай, щоб не трапилось усвідомити, що життя продовжується, що все буде добре, якщо ти, звичайно, цього захочеш.
Отже, насолоджуймося життям, щиро вірмо в Бога, не впадаймо у відчай, не страждаймо від буденності, випромінюймо радість та позитив, допомагаймо тим, хто збився з життєвого шляху, не знає, як діяти, що робити далі, хто потребує розради, рятуймо людські життя! Живімо в гармонії з Всесвітом, самим собою та оточенням – тоді все буде в порядку!
Ігор Слотюк
Фото Світлани Довгенко
|
