Коли до Нового Року залишається зовсім небагато часу, навколо починає пану-вати очікування новорічної казки і дива. І всі навколо поринають у це очікування, осо-бливо діти. А кому, як не їм, вірити у диво і бути огорнутими теплом і увагою? І ось уже 14-й рік поспіль колективи Полтавського базового медичного коледжу і Товариства Червоного Хреста спільними зусиллями дарують увагу, підтримку, радість і свято своїм підшефним - маленьким пацієнтам дитячого відділення Полтавського обласного клінічного протитуберкульозного диспа-нсеру. Але це не звичайні візити з подарунками. Напередодні Нового Року сюди приходять волонтери Червоного Хреста – юнаки та дівчата, переважно 15-ти років, тому акція і носить назву «Діти - дітям». Протягом тижня волонтери під егідою Товариства Червоного Хреста збирали подарунки і готували сюрприз - дітей привітали Дід Мороз зі Снігу-ронькою. У чарівний мішок вмістилися не усі подарунки – так багато було іграшок, солодощів, речей тощо. І юні медики особисто вручали подарунки і вітали особливих пацієнтів. Дитяча безпосередня радість від події, на яку во-ни так чекали, перевершила усі очікування і неабияк розчулила гостей. Як наголосила голова Полтавського обласного Товариства Червоного Хреста Ірина Плюсніна, мета цієї акції двоєдина. З одного боку, щоб жодна дитина, яка знаходиться у будь-якому лікувальному закладі (адже подарунки отримають пацієнти дитячих відділень усіх лікувально-профілактичних за-кладів міста), на новорічні свята від дня Святого Миколая до Різдва не зали-шилася поза увагою і не почувалася самотньою (особливо діти, які позбавле-ні родинного тепла і батьківського піклування). З іншого боку – виховати в юних волонтерах почуття милосердя, доброти і співпереживання, адже це майбутні медичні сестри і фельдшери - підлітки навчаються на першому кур-сі Полтавського базового медичного коледжу. І як підкреслила заступник директора Полтавського базового медично-го коледжу з гуманітарної освіти і виховної роботи Світлана Іванівна Дво-рнік, професійних знань недостатньо, якщо у людини немає доброго і співчутливого серця, а тому такі акції якнайкраще виховують і розвивають ці гуманні почуття. Медичні працівники не уявляються без милосердя. Волонтерами стають справді небайдужі люди, які розуміють, що поряд із благополуччям живе знедоленість, і які усвідомлюють важливість і дієвої, і моральної підтримки. Вони не чекають винагороди за свою доброту – вони просто нею щиро діляться. І сповнені подяки очі, в яких запалюється вогник надії сторицею відповідають за увагу і підтримку.
