Насправді так і є... Але чому?... Чому так часто люди втікають від відносин, які здаються казковими? Тікають від любові, яка кружить голову кожного дня, перетворюючи звичайні сірі будні на різнокольорові спекотні свята. Маю багато прикладів... і дуже гірко спостерігати, коли палке, здавалося, всесвітопоглинаюче вічноживуче кохання зовсім несподівано зривається і згасає, як та зірка на нічному небосхилі, найчастіше причиняючи страждання і біль другій половинці, яка творила любов. Потім ти помічаєш цю людину, яка була ініціатором розриву відносин, уже з іншим (іншою), із розмови ти розумієш, шо його (її) сердце вже так не рветься і не співає, як раніше, але серед усього світу воно знайшло тихеньке тепле і затишне місце - це серденько нового партнера. А потім ти усвідомлюєш, що завжди люди міняють цунамі на штиль, і з цим нічого не зробиш. Адже набагато бажаніше почувати себе з Людиною, яка тебе підтримує, дбає і яка нікуди не подінеться від тебе і буде створювати для тебе атмосферу надійності, спокою і тепла, аніж кожного разу переживати ураган почуттів, який зводить тебе з розуму, скажене кохання, скаженні ревнощі і пристрасті. Чомусь люди завжди заводять ніжних домашніх кішок, але так полюбляють дивитися на левів і пантер у зоопарку. Купляють собі великі безпечні машини, але завжди мріють і захоплюються небезпечними спортивними. Йдуть по довшій, але безпечній дорозі, ніж по короткому шляху, через міст гірської річки, переходячи який, відчуєш масу адреналіну. Люди завжди вибирають, де їм затишніше, безхмарніше, аніж захоплюватися красою грози і веселки після... Євгенія Одуд Фото Світлани Довгенко
|