Щоб краще розібратись у психології кохання, розглянемо наступну історію. Вона зовсім коротесенька, але певні висновки зробити варто. Ми ж не хочемо наступати на граблі повторно, або робити вчинки з поганою перспективою як для стосунків, так і для нас самих. Отже, слухаємо.
У маленькому місті N жила собі дівчинка на ім’я Христина. Мала вона хороше виховання, батьки були інтелігентами. Завжди поводилася чемно і щиро з усіма. Коли перейшла вона до іншої школи десь у класі сьомому, зміни не забарились. Їй відразу сподобався один з її однокласників. Дівчинка соромилася навіть якось натякнути йому на свою симпатію, тому трималася на відстані. Хлопчик був звичайним, особливих рис він не мав. Уже трішки ставши старшим, почав проявляти лідерські здібності й намагався вести за собою клас. З кожним днем Христина все більше закохувалась у однокласника. Єдине, на що вона спромоглася, це стати йому справжнім другом. Та навіть такі стосунки Христина мала за найвище щастя для себе.
Переходячи з класу в клас, ситуація залишалася незмінною. Дівчина раділа з того, що її коханий ще ні з ким не зустрічався. Інколи вона думала, що це знак – він теж її чекає, але не може сказати про це. Її фантазіям не було меж. Уявляла, що колись прийде на шкільний вечір, там буде він, запросить її на танець і, поглянувши їй у вічі, зрозуміє, що жити без неї далі не зможе. Наївною була Христина.
Так чекала на коханого дівчина п’ять довгих років. Після випускного Христина дізналася, що коханий уже зустрічається з іншою і шансів у неї немає. Якось швидко вона його забула. Навіть сама здивувалася. Мала надію, що, вступивши до столичного вишу, знайде собі хорошого хлопця, напевне.
Навчальний рік розпочався і розпочалося нове життя. Навколо стільки цікавих людей, багато захоплюючих місць і знову нові мрії. Шкільна подруга навіть і не робила спроб зв’язатись якось, хоча навчалась у тому ж місті. Приїжджаючи додому, Христина не спілкувалася з колишніми однокласниками, вона мала нових друзів. Семестр пролетів швидко, потім розпочався другий. Навчання цікавило дівчину, майже все складала на відмінно. У неї з’явивися друг. Але таким він і міг залишитися. Дмитро не цікавив Христину як хлопець. Співрозмовник він хороший, у будь-якій ситуації прийде на допомогу, але їй це не потрібно. Та спілкуватись дівчина не припиняла з Дмитром - добре, коли під боком завжди хтось є, буде терпіти тебе за будь-яких умов. Діма любив Христину.
Вже наприкінці другого семестру юна леді помітила того, хто їй потрібен. Такий симпатичний, високий, розумний. Лиш один мінус – дивний. Та Христину це не лякало, навіть краще для неї – не так багато буде конкуренток. Не чекала одного Христина. Історія почала повторюватися. Спочатку - дружба, довгі розмови про сенс життя, стосунки з товаришами, але нічого більше. Вона знову стала найкращим другом. Цей статус почав лякати дівчину. Та нічого подіяти з собою не могла.
Такі стосунки продовжувалися рівно чотири роки, до випуску бакалаврів. А що ж далі? Їхні дороги розійшлись. Він знайшов собі хорошу дівчину, зустрічався рік і потім одружився. Дмитро ще якось намагався завоювати Христину, але потім вона взагалі перестала з ним спілкуватися, щоб вже не мучити хлопця.
Так прочекала на своїх коханих Христина в сумі дев’ять років. У результаті - ні з одним вона не залишилася. Чуда не сталось і жодного з двох Христина пізніше не зустріла. Кохання знаходилось поряд, так близько. Тепер питання: чи варто було взагалі чекати? Це навіть не чекати коханого, який десь далеко й обіцяв повернутись. Отже, вирішуйте самі, а моя думка така: не створюйте собі зайвих проблем, щоб потім страждати через свою ж дурість!
Вікторія Топала
Фото Світлани Довгенко
|
