Завжди говорити „так” – це вже звичка, і без неї цілком можна обійтися. Бо це „так” може дуже тобі нашкодити.
Іноді краще відповісти «ні». Так само, як сказати НІ наркотикам чи НІ алкоголю. Не треба боятися говорити НІ, якщо щось виходить за межі твоїх власних „кордонів”, які ти встановлюєш для себе сам.

Але сказати «ні» буває непросто, бо ми хвилюємося, щоб не зіпсувати стосунки з іншими людьми чи не образити їх своєю відмовою. А потім ще й мучитися та картати себе через власне „ні”. В більшості ситуацій ти завжди кажеш «так», хоча у душі так хочеться сказати «ні-і-і-і». От і виходить, що ти береш на себе відповідальність за почуття іншої людини. Але потрібно розуміти, що всі ми відповідальні лише за свої власні почуття. І коли ти завжди говориш „так”, люди з часом звикнуть до цього і перестануть у спілкуванні з тобою брати на себе відповідальність за свої власні почуття. Невже ти вважаєш, що не давши плеєр, дружба зникне? Якщо так, тоді це ніяка не дружба. Бо є велика межа між поняттями бути корисним і бути використаним. Бо бути корисним – приємно, а використаним – принизливо.
Здорові стосунки – це, коли ти можеш бути відкритим та чесним, щирим у своїх почуттях і знати, що інша людина приймає це. Дуже важливо знати, що тебе не оцінюють, а сприймають таким, який ти є. Тоді з упевненістю можна заявляти: це - справжня дружба.

Щоб навчитися казати „ні”, коли це потрібно, - варто докласти певних зусиль. Зміни почнуться, коли зрозумієш, чому на всі прохання відповідаєш „так”. Для цього знайди час, щоб усе обдумати так, як слід. Не буде зайвим скласти список всіх „так” і всіх „ні”.

А ще оточуючі мають зрозуміти, що ти говориш те, що думаєш і думаєш те, про що говориш. Нормально, коли люди розуміють, що твоє «ні» означає «ні», а «так» означає «так».
Ілона ТИХА.