Сльози – це найкращий засіб для ма-ніпуляції свідомістю. Жінки завжди пе-реходять до плану “Б”, коли не вдається план “А”: якщо чоловік не погоджується після мирної розмови, тоді починаються сльози.
А свідомістю молодої людини ма-ніпулювати легко. І можна говорити не про те, як нами маніпулюють друзі, знайомі, батьки, а про те, як з нами це роблять ті, кого ми ніколи не бачили.
Пригадаймо Помаранчеву революцію. Скільки студентів стояло на київських площах та майданах! Хіба лише на київських? Вдала піар-кампанія – і всі під-нялися, молодь повірила обіцянкам і ви-рішила вибороти собі право на інше май-бутнє. Чим це закінчилося, - думки у всіх різні, а ми в політику вдаватися не будемо. Факт залишається фактом: засоби масової інформації здатні маніпулювати думкою людей. А молодь – це та верства населення, яка піддається маніпуляції найлегше. Власний життєвий досвід ще не великий. А все, що показують чи пишуть, - здається настільки правдивим, що починаєш вірити. До того ж, є люди, яких спеціально навчають маніпулювати свідомістю. Про те, як це робити, писав Кара Мурза.
Суспільство теж маніпулює свідомістю, бо не сприймає молоду людину як інди-відуальність, а прищеплює правила, за якими живе століттями. А коли хтось намагається вирізнитися, - його найчастіше не спри-ймають. Суспільні правила та мораль впли-вають на людину і змушують чинити так, як заведено, приймати ті рішення, які будуть схвалені гро-мадськістю. Значну частину свого часу молодь проводить біля екранів телевізорів. А з цих незамінних друзів лю-дини ХХІ ст. відкрито пропагують, що жит-тя американських підлітків набагато краще за життя українських. Їм набагато більше дозволено: авто - у 16, секс з партнерами, які змінюються зі швидкістю вітру, вільна поведінка на заняттях. Цього хочеться і нашій молоді. Надивившись американських серіалів, молодь втрачає відчуття національної гордості й намагається жити за законами, які нав’язують нам американці.
Можна ще багато говорити про маніпуляції свідомості, але кожен сам повинен визначити, чого хоче у житті, в якому суспільстві хоче жити і до чийого голосу потрібно прислухатися.
Анжела ДЗИЦЮК.
| 