У будинку Сергійка завелися бджоли. Цих небажаних сусідів викрили нещо-давно, коли менша сестричка хлопця жужукала біля стіни будинку й весело підтанцьовувала. Сергійко вирішив перевірити, чому малій так весело. Та не встиг він у неї запитати, як з десяток бджіл кинулися на морозиво. Ото галасу наро-бив неборака, адже бджілкам не дуже хотілося ділитися знахідкою ще з кимсь, тому вони охоче пустили жало у руки і навіть вухо Сергію. Переляканий таким ходом подій, він утік у кукурудзу і там пересидів атаку важкої артилерії жовто-чорних солдатів. У хлопця не було на думці помститися бджолам. Він, навпаки, вирішив їх використати у своїх цілях і створити пасіку. Спочатку вона мала бути невеличкою, а згодом – перетворитися на величезний прибутковий бізнес хлопців. Разом із Сашком вони придумали, куди вкладуть свої доходи від продажу меду, яку назву матиме їхнє підприємство. Сергійко пропонував “Рай для Вінні Пуха”, але Сашко уперто відстоював свою пропозицію – “Медовик”. Так і не дійшовши згоди, це питання було відкладено на пізніший термін. Найперше, треба якось винадити бджіл з їхнього незаконного житла. І от, коли Сашко приволік усе потрібне для виселення, почала кипіти робота. Спочатку хлопці розпалили щось у дивній Сашковій “лійці”, яка після того почала дихати важким сірим димом з іржавого довгого носика. Потім вони добре одя-глися: натягли гумові рукавиці, голову по-крили капелюхом із сітки, а на ноги на-діли дві пари спортивних штанів. Такі кру-ті заходи у розпалі літа змусили добре попотіти юних пасічників. Закінчивши всі приготування, хлопці розпочали грандіозну операцію, яка одержала назву “Велике переселення народів”. Здершись на табуретку, Сашко взявся “викурювати” бджіл їдким димом, що виходив із носика того дивного пристрою. Але тривала облога не зчинила сум’яття у лавах ворожого міста. Нову димову атаку воно теж вистояло мужньо. Але зявилися відчайдухи, які насмілилися протистояти великій силі. З невеличкої щілинки між цеглою вилетіло 3-4 бджоли і нападали то на Сергія, який керував операцією, то на Сашка, котрий мужньо атакував “бджолине місто”. Загнавши переляканого ворога на дерево, нова димова завіса із “лійки” опустилася на обложених. Поступово по декілька бджіл здавалося, але більша їх частина залишалися в укріпленні. Після п’ятихвилинної атаки хлопці вирішили скликати термінову раду. Сергійко висунув таку пропозицію: - Я гадаю, що так ми не зможемо їх звідти виселити. Потрібні рішучі заходи. - Що ти пропонуєш? - Ми маємо зруйнувати мур міста, тобто витягти цеглину, за якою ховаються бджоли. - Гарна ідея. Це була справді гарна думка, але хлопці вирішили трішки перепочити перед відповідальною роботою. Свій вільний час вони присвятили катанню на самокатах. Та це були не прості самокати, а зроблені власними руками. Таких не було ні в кого, тому інші хлопчаки тільки заздрили, дивлячись, як Сашко і Сергій мотають по вулиці на своїх крутих “машинах”. Вони змагалися між собою, це були справжні запеклі супер-гонки. Але то не просто дитяча забавка. У цей момент вирішувалася доля майбутньої назви їх спільної пасіки. Отже, питання, яке хлопці “відклали на пізніший термін”, мало скоро розв’язатися. Хто ж виграє: Сергійків “Рай для Вінні Пуха” чи Сашків “Медовик”? Поки що удача усміхалася Сашкові, адже його самокат неодноразово брав участь у гонках, долав круті схили пагорбів, про-бивався крізь густі лісові хащі, болота... Що йому проста асфа-льтова дорога? Але, скориставшись невдалим поворотом Сашка, Сергій відкрив у собі друге дихання і стрімголов вирвався уперед. Так і вийшло, що наш “Вінні Пух” виграв гонки і, можливо, у недалекому майбутньому стане обличчям великої медової компанії. Сашко не мав іншого виходу, як змиритися із пропозицією свого друга. Отже, питання з назвою роз-в’язалося, і зморені перегонами хло-пці вирішили продовжити “Велике переселення народів”. Але так сталося, що жовто-чорний ворог, скориставшись моментом, покинув будинок Сергія й невідомо куди зник, а разом з ним – і всі плани юних бізнесменів. Проте, не втрачаючи надії, вони вирішили облазити всі дерева, які тільки росли у дворі, в пошуках бджіл. З високої яблуні хлопцям відкрився гарний вид, тому вони добре могли побачити, що коїлося навколо. Яким було їхнє здивування, коли у Сергійкових сусідів зчинився страшенний галас і крики. Це тітка Олена, махаючи мітлою і всім, що попадеться під руку, бігала по двору й лементувала: - Закривайте усі вікна і двері! Ой-йо-йой!!! Усе, сумнівів не було. Невдячні бджоли отаборилися у сусідньому дворі й перелякали сусідку. Хлопці не хотіли отримати прочухана ні від тітки Олени, ні від батьків, тому чемно злізли з яблуні й пішли збирати своє знаряддя. Коли трішечки стемніло, Сашко і Сергій на самокатах відвезли вулик і все інше туди, де воно й мало бути. Хоч операція і грандіозні плани хлопців накрилися, але незабутні враження й гіркий досвід залишилися на все життя. А бджоли, повисівши ще трохи на дереві тітки Олени, вирушили на пошуки нового житла. Наталія КУЗЬМЕНКО, с. Вовчик, Полтавська обл.
