Великі Учителі багато мільйонів років вчать любити широко, жертовно братів своїх: старших – на інших планетах і молодших – на Землі (тварин, рослин, мінеральне царство). Це записано в усіх релігіях, які Вони давали людям.
Чим більше розвивається свідо-мість людини, тим більше росте її Світлана частина й зменшується темна.
Повністю подавити темне у собі дуже важко. Воно може притаїтися і лежати у глибині душі людини, і вона повірить, що вже усе віджила і немає темряви в ній. Але потім, коли приходить випробування, цей схований дракон любові до себе піднімає голову, починає раптом рости і може штовхнути у будь-яке моральне провалля свого володаря.
Саме такий невидимий дракон притаївся у свідомості одного із космічних посланців, які прийшли на допомогу людству. Його звали Люципер (Світоносний). Він не був вищим серед Них, але його енергії були найбільш близькі Землі.
Спостерігаючи невігластво і темні інстинкти людей, він захотів стати царем, володарем їх. Він хотів лишити людство шляху в безкінечніть, на інші бездоганні планети, зробити людей своїми рабами, збуджуючи й задовольняючи їх ниці інстинкти. Люципер привернув на свою сторону чорних магів, чародіїв Атлантиди, посилив їхні знання. Розбещеність Космічних Законів досягла апогею в місті Золотих Воріт, і воно стало справжнім пеклом.
Космічні катастрофи слідують за порушенням Законів.
Перша катастрофа сколихнула Атлантиду: столиця була знесена хвилями океану, мільйони людей загинуло. Про катастрофу наперед попередили Великі Учителі, і краща частина народу, яка не піддалася загальному безглуздю, була врятована. Трапилося це стихійне лихо, за свідченням Вчення Живої Етики, близько 800 тисяч років тому.
Зупинити моральне падіння людей, збуджених Князем Темряви – Люципером, було неможливо, і дві наступні катастрофи повністю знищили материк Атлантиду. Деяким може прийти на думку, що за погану поведінку людей Великі Вчителі наслали на них біду. Це, звичайно, не так. Справа у тому, що коли вогонь ненависті, злості, заздрості й інших подібних почуттів розгорається у серці однієї людини, до неї притягуються темні мешканці нижчих прошарків Тонкого Світу.
Ці сутності присмоктуються до неї, приводять до хвороб, божевілля не тільки її, але, іноді, й близьких їй людей. Що ж відбувається, коли більшість людей міста чи країни починає думати й відчувати таким чином? Уся темрява руйнування спрямовується на це місто чи країну. Від зовнішніх потрясінь приходять у рух внутрішні вогні Землі, що приводить до збудження вулканічної діяльності навіть у сейсмічно здатних областях. Ми нині живемо наприкінці П’ятої Раси. За Космічним Планом, кінець кожної Раси супроводжується змінами кута осі Землі, що посилює катаклізми. Моральний рівень людей зараз подібний часам Атлантиди. Тому кожна людина – доросла чи дитина – повинна замислитися, чи не приваблює вона до себе чорний вогонь?
| 