Технічний прогрес досягнув багато чого - і життя людства значно покращилося. Виникли нові технічні прилади, роботи, зрештою, комп’ютерні програми, які самі перевіряють орфографію у творах. Та чи потрібні ці програми для широкого застосування?
Так уже влаштований наш розум, що у нас діє принцип: «Якщо хтось робить щось за мене, то чому я повинен робити це сам?». Тобто люди, які користуються всіма засобами полегшення свого існування, деградують! Це і справді так, адже ми не маємо рушія до самовдосконалення, ми користуємося усім готовим, тим, що хтось уже зробив. Але чи не ми, підлітки, водночас прагнемо самостійності? Та вона, ця самостійність, виявляється навіть у найпростіших речах.
Нам потрібно пам’ятати, що навіть найдосконаліші роботи помиляються, будь-яка програма теж може дати збій. І на кого ж тоді нам нарікати, дивлячись у «широко відкриті, засмучені очі» вчителя української мови? Звичайно, у такій ситуації ми робимо невинний вигляд і наївно белькочемо: «Я ж хотів, як краще!». А вийшло, як завжди! Не дивуйтеся з такого прикладу, з моїми «технічно просунутими» однокласниками подібні випадки часто бувають.
Може, дехто зі мною не погодиться. Я, звичайно, розумію, що так легше і витрачається менше часу, але, любі друзі, пам’ятайте приказку: "Скупий двічі платить, а лінивий двічі робить»!
Мені було цікаво дізнатися думку інших людей, моїх ровесників та старших. Тому я провела таке собі опитування.
Валентина ОНИКІЙ, вчитель української мови та літератури Великокручанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів:
- На мою думку, людина повинна бути грамотною. Тому правила граматики треба знати і не варто розраховувати на комп’ютер. Адже ця машина – теж не ідеальна і може робити помилки. Хоча, вміти користуватися комп’ютером – дуже зручно, практично і в наш час навіть необхідно.
Анна ШИЛО, учениця 7-А класу цієї ж школи:
- Вважаю, що найголовніше для людини – мати свій розум і не сподіватися на чиюсь допомогу. Звичайно, комп’ютер – зручна річ і його також потрібно вивчати, але не варто перетворюватися на рабів бездушної машини.
Як бачите, думки двох опитаних мною осіб майже збігаються, що буває не часто. Отже, ви прочитали мої міркування, думки інших і, напевно, зробили свій висновок. Сподіваюся, що він буде правильним!
