Ну, весь світ або не весь, але дуже багато. Навіть дехто з тих, хто позиціонують себе, як християни, на резонне запитання: «Адже Господь ясно сказав у Євангелії, що ніхто не знає ні часів ні термінів кінця світу , чому ж ми повинні вірити різним провісникам?..», - начебто погоджуються, кивають головами - і тихенько поспішають у продуктовий магазин купувати сірники-крупу-тушонку, мовляв, так-то воно так, але хіба мало що, он скільки грізного діється навколо з природою-погодою ... Інтернет наповнений сайтами, на яких зі смаком і в деталях обговорюється кінець світу на 21 грудня, причому вказується і о котрій годині це буде (за московським часом?!). Якісь «учені» пояснюють, з графіками, формулами і 3D-картинками, що то за планета Нібіру і як 21 грудня всі планети вишикуються в єдиний парад до самого центру галактики (за влучним зауваженням на одному з блогерів, вчені у себе під носом погоду не можуть на завтра спрогнозувати, а туди ж - знають, що в галактиці робиться)… І на цих же сайтах - сотні корисних порад: як вижити тим, хто переживе кінець світу, як копати бомбосховища, як вибирати печеру для укриття в Уральських горах, які предмети життєвої необхідності взяти з собою (і неодмінно – зброю).
Прокоментувати тему «кінця світу» ми попросили настоятеля монастиря святителя Іоанна Шанхайського ігумена Серапіона:
- Що можна сказати з цього приводу. Для християн вищим авторитетом є Ісус Христос, який сказав: «Про день же той чи годину ніхто не знає, ні Ангели небесні, ні Син, тільки Отець». З цього можемо зробити висновок, що коли саме настане кінець світу, ми передбачити не можемо. Тому що Отець Небесний поклав це в Своїй владі, і ні з яких явищ видимого і невидимого світу неможливо це вивести. Син Людський знову з'явиться у світ несподівано, «як Божа гроза», як блискавка, миттю пронизавши небо від краю і до краю. І ті прикмети - аномальні зміни в природі, екологічні катастрофи нас підводять до усвідомлення того, що, можливо, ми знаходимося десь в останній фазі світобудови. Але це не означає, що вже настав останній день. Ось, я знаю, було опитування громадської думки. Різних людей питали: «Що ви будете робити, якщо станеться кінець світу?» Більшість відповідали, що будуть пити, гуляти, веселитися. Загалом, насолоджуватися останніми днями життя. І мало хто сказав, що він задумається про своє життя, покається в гріхах, постарається хоча б в останні дні змінитися і прожити їх по-іншому.
- А християни повинні радіти наближенню кінця чи все-таки боятися його?
- Боятися тут зовсім нічого! Ми ж знаємо з Євангелій, що кінець світу буде знищенням цього скорботного буття і початком нового, у нових тілах. Причому, для людей праведних це буде щасливе і блаженне життя з Богом. Чого ж тут боятися? Сказано: ми не помремо, але змінимося. І для наших нових тіл не потрібні будуть а ні крупи, а ні зброя, а ні бомбосховища. З усього християнського вчення випливає, що ми повинні щодня жити так, як ніби він для нас останній. І кожен день повинні бути готові дати відповідь за свої добрі й злі справи перед Богом. Ось у цьому сенс філософствування про кінець світу для християнина.
- Але ми, слабкі, грішні, ніяк не можемо впоратися з обставинами цьому житті. Нам що, порятунку не бачити?
- У Писанні сказано, що кожен, хто покличе ім'я Боже, спасеться. Іноді можна почути: «Я п'яниця, розпусник, ні на що не здатний..." І за цим немає ні віри, ні молитви, і людина гине для майбутнього. А якщо він скаже: «Я нікчемний. Господи, спаси мене! Ти можеш мене врятувати!»- Бог виходить до цієї людини на допомогу. Тож молімося і з Божою допомогою ми зустрінемо кінець світу з готовністю, коли б він не настав. Адже у світі торжествуючого ідола матеріалізму є й інший світ. Світ, у якому людина не може бути людиною без віршів. Світ, у якому молитва - не заклинання для викликання блага або миттєвого порятунку шкури, а любовне спілкування з Богом. І Бог там зовсім інший, не той, що у світі матеріалізму. І просте виживання там - зовсім не найголовніша цінність ... Але там і кінець світу зовсім інший. І все те, що відбувається після нього - теж.
|
