Коли життя набирає швидкого темпу і здається, що починає текти не в тому руслі, коли домінує поганий настрій і ти помічаєш лише негатив, коли в душу закрадається страх і розчарування, - зроби собі день Подяки. А що, це – ідея! Втілена, до речі, на власному досвіді.
Один філософ сказав, що і дурень може досягати цілей, а от цінувати досягнуте – це справа Великих. І не так уже й тяжко, як здається на перший погляд. Ти маєш право вірити у що завгодно: у Бога, у випадок, у долю, у щасливий збіг обставин. Але завтра прокинься з посмішкою і вдячністю за те, що живеш. Жити – це щастя і прокидатися у новому дні – теж. Знаю одну хорошу людину, яка може з’їсти вранці смачне яблуко і надовго зарядитися від того позитивними емоціями. Підійди до дзеркала і посміхнися своєму відображенню, адже як добре, що ти є! Ти такий один на всьому білому світі, і це теж неймовірно! Крокуй до школи чи університету з радістю, адже чудово, що маєш можливість здобувати освіту. Посеред вулиці озирнись навколо, поглянь на небо, сонце, дерева, квіти, метушливих людей… Нічого особливого, але як дивовижно, що ти здатен усе те бачити, помічати, пропускати через себе. Радій зустрічі з друзями, бо їх могло і не бути. Цінуй час, проведений з близькими, бо без них не було б тебе. Ідучи додому, знай, що це - чи не єдине місце, куди можна повернутися і де завжди чекатимуть. Засинаючи, подякуй за пережите сьогодні: від хорошого – отримай задоволення, від поганого – досвід.
Такий звичайний день і такі ж буденні, майже автоматичні, справи… Ну, нічого нового. Нічогісінько! Але скільки життєво необхідного і важливого можна помітити у тій буденності, просто дякуючи. Саме дякуючи і приймаючи, як дарунок, а не просто плисти за течією і сприймати, як само собою зрозуміле. Умій жити, умій боротися, умій здобувати вершини, умій дякувати та цінувати досягнуте - і тоді зрозумієш, яке на смак справжнє істинне щастя.
Юля Сабадишина
Фото i.i.ua/photo
|
