«Якщо на якому-небудь телеканалі чи в газеті побачите програму чи статтю про фатальний, неподоланний, принципово непримиренний і т. д. і т. п. мовно-культурно-політичний «двоподіл України», то сміливо перемикайте канал або перегортайте сторінку – життя і так коротке, щоб марнувати його на старі й бородаті анекдоти». Професор Ярослав Грицак Усі ми з вами - такі різні. Здається, що кожен – яскрава особистість, а дехто – чітко виражена індивідуальність. Ми по-своєму досягаємо поставлених цілей, вирішуємо проблеми і радіємо життю. Навіть на одну й ту ж саму річ дивимося по-різному. Мимоволі спадає на думку відома приказка: «На колір і смак – товариш не всяк». І все це – за законами природи. Тож не дивно, що за тими самими законами щось таки повинно нас об’єднувати, а українців – і поготів, адже протягом багатьох століть нація перебувала під владою не одного державного утворення. За цей час встигло змінитися навіть світосприйняття поколінь. Сьогодні ж, дякуючи Долі, Україна – єдина і вільна. Попри всі розбіжності, справжні та вигадані, ми маємо чимало спільного. Так що ж єднає наших сучасників? Найперше – це історія, а з нею - і народні традиції, які то занепадали, то знову відроджувалися. Нині в багатьох домівках є вишитий рушник і майже кожна гарна господиня готує на Святвечір кутю. Дух релігійного свята щораз міцніше об’єднує українців. Варто згадати й про дух перемоги і гордості за наших співвітчизників, який переповнює нас під час тріумфальних подій у житті країни. Коли, наприклад, донецький «Шахтар» виграв останній в історії Кубок УЄФА, вболівальники різних футбольних клубів держави – Чопа до Конотопа – раділи разом, бо виграла вся Україна. І кожен бій братів Кличків виграють всі українці, незважаючи на географію, вік чи мову, якою розмовляють. Нарешті, засоби масової інформації (особливо телебачення) – це ще один потужний канал єднання. Адже під час трансляції проектів на зразок «Танцюю для тебе», «Україна має талант» або «Ключовий момент», українці, як ніколи, почуваються рідними. Сумують і радіють, вірять і сподіваються, стають ближчими одне одному, підтримуючи своїх співвітчизників. Тому щоразу, коли Україна опиняється на межі розбрату, слід згадувати все те, що робить нас єдиними. І пам’ятати, що об’єднує українців не тільки територія країни, а щось значно більше й вагоміше. Тетяна Лемешко
