Охоронцями нашими називаються ті святі ангели, які, з волі Божої, невидимо, з самого початку святого хрещення, перебувають з нами нерозлучно все наше життя і, подібно друзям щирим, розділяють з нами і горе, і смуток, і радість, і щастя. Вони вчать нас добру – в голові збуджують думки благі, у серці - бажання богоугодні й хотіння праведні. Вони допомагають нам у всіх справах, якщо справи ці бажані Господу Богу, і відвертаються від того, що Господеві неприємно і Божому закону огидно, - від лінощів і неробства, від базікання та лихослів`я, від пияцтва та інших вад. Вони, як око, бережуть людину від усяких бід і напастей та захищають від усіх ворогів видимих, особливо ж від невидимих - від злих духів. Вони, нарешті, невпинно моляться разом з нами і за нас грішних, щоб Господь милосердний простив нам усі гріхи і беззаконня наші. Тож ангели-охоронці - наші невидимі наставники, помічники, захисники і молитовники у цьому житті. Але і після цього життя святі ангели-охоронці нас не залишають. Святий отець церкви Макарій Олександрійський вчить, що коли у людини розлучається душа з тілом, тоді ангел-охоронець приймає її й відносить у інший світ; потім супроводжує її, коли вона ходить по митарствах повітряних, і намагається захистити її від злих духів, які катують її за лихі справи, і нарешті приводить душу до Господа Бога перед страшний престол Його. Ось що роблять для нас святі ангели-охоронці!
Ангел-охоронець вселяє християнину, якого він оберігає гарні думки і наставляє його на добрі справи. І якщо людина слухається свого ангела-охоронця і живе по-християнськи, тоді ангел-охоронець утримує його від різних небезпек і заступається за нього перед Богом. Якщо ж людина не слухає свого ангела-охоронця, тоді він віддаляється від неї і замість нього оточують ту людину злі демони. Ці демони й наприкінці життя її беруть душу в пекло, і ангел-охоронець уже не заступатся за неї, але з ангела мирного перетворюється у грізного викривача беззаконних його справ перед судом Божим.
Хоча ти ніколи не бачив свого ангела-охоронця, але не роби висновок з цього, що при тобі його немає.
Ми не бачимо ангелів-охоронців, по-перше, тому що ангели є духи безтілесні, а ми самі обкладені плоттю й очі в нас такі, що можуть бачити тільки тілесне й речове. По-друге, ми не бачимо ангелів Божих тому, що того не гідні. Ми грішні, а вони чисті і святі. Якщо хочеш бачити ангелів Божих, будь, як вони, безгрішним і праведним. Таким людям вони дійсно являлися.
Святі ангели-охоронці самі по собі ніколи нас не залишають. Але якщо ми їх відганяємо від себе, то і вони віддаляються від нас. Коли ж це буває? Коли ми, наперекір їх навіюванням, грішимо і не каємося. «Як дим відганяє бджіл, - говорить святий Василій Великий, - так ангела-охоронця нашого відганяє від нас гріх». Отже, ти відганяєш від себе ангела-охоронця, коли говориш порожні й лихі слова, коли осуджуєш, поносиш, обмовляєш. Тебе не супроводжує ангел-охоронець, коли ти йдеш на зборище безпутних людей; коли добрі люди поспішають до Божого храму помолитися, - віддаєшся лінощам, пиятиці, розпусті; особливо, коли надовго закосніваєш у таких гріхах без каяття.
Коли ми грішимо, ангел-охоронець сумує, журиться і плаче. «Чому ти тут стоїш», - казав колись святитель Христовий Ніфонт юнакові, котрий стояв при брамі одного будинку і плакав. «Я, - відповів юнак, - ангел, посланий Господом на збереження людини, яка перебуває вже кілька днів в цьому розпусному будинку, стою тут, тому що не можу наблизитися до грішника, плачу від того, що втрачаю надію привести його на шлях покаяння» .
Протоіерей Григорій Дьяченко
|
