«…Вважалося, що він народився мертвим. Але такий кінець акушерку не влаштовував. Вона продовжувала пошуки варіантів, які відродять життя у новонародженого. Не для того ж він 9 місяців готувався вийти на світ, щоб при пологах померти. Вона тихенько промовляла до нього: «Ну-ну, мій маленький, давай, прокидайся. Заспівай мені щось, я хочу почути твій голосочок. Дивись, який ти красень! Матуся вже чекає на тебе! Ну-мо, давай разом її привітаємо». Вона кликала його до життя, продовжуючи спроби порятунку. Її наполегливість була вшанована спочатку хрипом малюка. Потім, його «спів», набувши сили, лунав по всій залі. Мати була у важкому стані. Почувши крик свого сина, інстинктивно повернулася на його голос. Ледь помітна посмішка торкнулась її вуст, коли побачила свою дитину живою. Вона вже знала, що одужає. Так одне життя породжує інше.»(О. Сорочинська «Ситуації»)
Кути губ в усмішці пропорційні ступеням свободи.
Станіслав Єжи Лец
Свобода людини визначається наявністю вибору. Наш вибір визначає наше майбутнє, яке може бути як яскравою і радісною подією, так і обтяжливим станом. Майбутнє може приховувати безліч можливостей, а може закрити і останню хвіртку. Все залежить від того, як ми на нього дивимося. Боротьба за життя неминуча і неможливо жити без любові. Хтось виборює чуже життя, люблячи своє. Хтось б’ється за своє, люблячи життя іншого. У цій боротьбі проявляється мужність і сила. Всі, хто живе на світі, - це вільні й мужні люди. І тільки тому, що вони обрали життя. При зовнішній незалежності людина дуже залежна від думки інших про себе. Коли не люблять батьки, зраджують друзі, лають у школі, не розуміють на роботі, коли скривдять незнайомці або облають на базарі, так і хочеться махнути на все рукою. Адже я нікому не потрібен! Сили жити і сенс життя поступово втрачаються. І, здається, що вихід тільки один… Але чи є це приводом, щоб не жити взагалі? Думаю, немає. Замкнувшись на собі, ми потрапляємо у пастку, бо людина не може жити без спілкування. Адже саме для людей людьми створюються шедеври музики і живопису. Саме для своїх уболівальників наші улюблені спортивні команди забивають голи, а спортсмени стають олімпійськими чемпіонами. Удосконалюючи свою майстерність, ми приводимо у захват інших! Посмішки на обличчях - нагорода за працю! У відповідь - ми теж посміхаємося. Життя стає світліше й цікавіше! Давайте більше один одному посміхатися! Давайте допоможемо один одному жити!
Олена Сорочинська,
психолог, консультант з питань
сім’ї та розвитку особистості
Фото Світлани Довгенко
|
