Вівторок, 26.11.2024, 13:39

Світ молоді

Інтернет-видання для школярів, студентів та молоді, яка хоче знати все!

Головна Реєстрація Вхід RSS
Меню сайту
Статті
Учітеся [8]
Молодіжні новини [54]
Ти не один [27]
Головні істини [70]
Експрес опитування [13]
Проба пера [86]
Листи читачів [23]
Наші конкурси [38]
Поглянь на себе збоку [54]
Наші приколи [30]
Будьте здорові [14]
Видатні українці [29]
Духовна світлиця [50]
Календар
«  Грудень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Реклама
Наше опитування
Що вас найбільше радує з приходом весни?
Всего ответов: 707
Міні-чат
300
Реклама
Коментарі
01.04.2016

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

приветик

12.09.2015

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

прівет

04.05.2015

УКРАЇНСЬКИЙ СОННИК

менi приснилось лелека i чорна лебiдь що це буде

21.04.2015

ПИРЯТИНСЬКИЙ ПЕЙСМЕЙКЕР НА 4 ГОДИНИ

Дуже приємно читати про земляків такі гарні новини. Так тримати, Ярославе!

01.04.2015

ДОБРОВОЛЕЦЬ З ПИРЯТИНА: У ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ МЕНІ СПОКІЙНІШЕ, АНІЖ У ТЕПЛІЙ ХАТІ

Ми дякуємо таким чоловікам як Сергій Ящук. Нехай Бог береже їх, а ми будемо молитися за те, щоб вони повернулися до своїх домівок живими і неушкоджени

Погода в містах
Реклама
Друзі сайту
СтудКлуб - Молодёжный портал
Статистика
Онлайн всього: 4
Гостей: 4
Користувачів: 0

Головна » 2011 » Грудень » 12 » ПОЕТИЧНИМ РЯДКОМ
13:19
ПОЕТИЧНИМ РЯДКОМ
Ми розминулись знов на сірому пероні,
Ще як кричала осінь: «Сонця не пущу».
Я вийшла в бежевім пальто тоді з вагону
Й під парасолькою сховалась від дощу.
Періщив жовтий дощ, спішили силуети
І вітер-потороча ганяв опалий лист,
А ти, зіщулившись, просунувся уперто
Із-під розірваного неба в путь до міст.
Я глянула – побачила лиш спину,
А вітер пас і пас своїх гусей,
Бежевий дощ - все лив і лив він без зупину,
А я стояла і стояла між людей.
А був же час, був сміх й ніщо не треба,
Були червоні сходи сонця і заграв,
Цвіли ромашки у вже соннім небі,
А ти…тоді за спиною стояв.
І сходив місяць, червоніли зорі,
Він задирав ще й носа і сміявсь,
Мабуть, тоді нам тільки снився спокій,
Бо поруч ще тоді стояла я.
І був бузок, що пах нестримно літом,
Були оранжеві, тепер забуті сни.
І оті крила, що несли над світом,
І ми тоді, я пам’ятаю, були «МИ».
Вітер рвонув - і повтікали гуси,
Бежевий день заплутався в мій шарф,
А по перону все ходили люди,
А потяг… він стояв ще і стояв.
А от - усе, вже зачинились двері,
Ти подививсь в зачинене вікно -
А я стою, за спиною вже вечір,
Із парасолькою й у бежевім пальто.
Потяг пішов, а ти все оглядався,
А ти дививсь крізь дощ й десятки лиць,
А я стояла, вітер лиш ганявся
За тими гусами, та вже не міг зловить.

Яна Лимаренко

Фото Світлани Довгенко
Переглядів: 634 | Додав: sasha | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
2024 © СВІТ МОЛОДІ — Інтернет видання для школярів, студентів та молоді, яка хоче знати все!