Що таке весна? На мій погляд, це перехід у новий вимір – нову пору. Чи замислювалися ми над тим, що початок весни може бути і початком чогось нового та прекрасного і довгобажаного у нашому житті?
За швидким перебігом подій у житті людина зосереджується, як правило, на тих, які гостро її торкаються. Докладаючи максимум зусиль, натруджуючи мозок для знаходження правильного рішення, щоб вийти переможцем, людина витрачає дуже багато життєво важливої енергії, необхідної для існування. Я помітила, що у хвилини радощів приходить відновлення затрачених зусиль і весь організм у цілому знаходить спокій та релаксується. Для мене моменти радості - не просто приємні відчуття, це джерело поповнення енергії. Чи завжди ми черпаємо силу і заспокоюємося у хвилини радощів? Мова піде про сурогати релаксу та псевдопомічники відпочинку, які не тільки не допомагають, а ще й приносять велику шкоду не тільки фізичному стану людини, а й усьому суспільству, економічному становищу країни, – паління цигарок.
Декілька згадок з минулого особистого життя. Моє перше знайомство з палінням відбулося десь у сьомому класі. В ті часи паління не культивувалося і вважалося за низькість. Та ще й щоб курили дівчата..., то взагалі було нонсенсом, а таку дівчину обходили б стороною, вказуючи на неї пальцем, як на розбещену. Подруга (цікаве зауваження: багато спокус, які приходять до нашого життя пропонуються близькими або дуже близькими нам людьми), яка запропонувала мені спробувати запалити, казала, що буде клас! Та коли я згодилася на це (можу сказати відверто і даю сто відсотків, що мене підтримають ті, хто зараз палить), що перша спроба була бридюча. Голова запаморочилася, в роті завоняло, почав душити кашель... Та ще й страху набралася від думки, що зі мною зробить мати, якщо почує від мене запах тютюну?! Одним словом, мені не те, що курити, навіть думати про цей момент було огидно.
Справа в тому, що людина, яка іде на експеримент у будь-якому напрямку свого життя, насправді шукає вихід із старого, із застою. Але хочу вас попередити про небезпеку, яка криється в цьому дослідженні. По-перше: не можна повноцінно змінити своє життя за рахунок його винищування. По-друге: дурні звички легко приходять, швидко набридають і дуже тяжко зникають. Який же тоді вихід? А він один – розвиватися, рости як особистість, пізнавати світ, себе, ділитися отриманою інформацією з іншими. Тільки знання і пізнання чогось нового розширюють наш кругозір і надають життю неповторний смак. Коли ти знаєш, хто ти, чого прагнеш, що тобі не подобається, від чого ти у захваті, що для тебе погано і навпаки, - тоді це знання відкриває тобі шлях уперед, до досконалості і ти сам стаєш цілим світом для когось. Дуже важливо, щоб людина сама відчула бажання взяти відповідальність за себе, за своє життя, щастя, майбутнє. Тоді буде менше розчарувань та проблем серед молоді.
До чого я веду. Я схопилася за голову, коли підрахувала кількість років паління, бо мій перший досвід став не останнім. вийшло, що загальний стаж паління, з переривом у 4-5 років, становив 10 років! Тоді я приблизно прикинула, скільки грошей було викинуто "на вітер” і скільки шкоди паління завдало моєму здоров’ю, та прийшла до висновку, що це того не варте. На сьогодні я не палю майже 6 років. Почуваю себе людиною з великої літери, бо не залежу від наявності у моїй сумочці пачки цигарок. Це так принизливо - бути роздратованим від того, що не маєш, що курити, коли тобі хочеться, та бігати "стріляти” їх у інших. А найголовніше – те, що ми не бачимо, які зміни відбуваються з нашими нутрощами і до чого це веде.
(Продовження у наступному номері).
Олена Сорочинська,
психолог, консультант
з питань сім’ї
та розвитку особистості